Валентин Лобода: «Нагородили тих, кого потрібно було нагородити»

Валентин Лобода: «Нагородили тих, кого потрібно було нагородити»

Як святкували 150-річчя Локомотивного депо, кого привітали, було розміщено в соцмережі. Читачі в коментарях написали, що відзначили тих, кого постійно відзначають.

Ми й вирішили знайти працівників, які користуються повагою в колективі та залишаються в тіні. З розумінням до цього поставилися в цеху експлуатації. Так ми познайомились з Валентином Лободою.

— Кажуть, що в Локомотивному депо постійно нагороджують одних і тих самих, а люди, яких поважають у колективі, залишаються не поміченими. Ви себе до якої категорії відносите?

— Хто заслуговує на нагородження, того й нагородили. Наприклад, помічників машиніста електровоза нагородили всіх без винятку. Якщо працівник добре працює, то чому його не відзначити?

Відео дня

— Скільки ви працюєте на залізниці?

— Мій трудовий шлях на залізниці розпочався в далекому 1995 році. До цього я працював енергетиком на Вернигородоцькій птахофабриці та вона припинила своє існування.

— А чому обрали професію залізничника?

— В нашому роду залізничників точно не було. Енергетик і електровоз щось близьке між собою. Спробував, мені сподобалось, навіть закохався у свою професію. Повноцінним працівником у Локомотивному депо я став після поїздок дублером. Після практичних поїздок я став працювати на посаді помічника машиніста.

— Так ви у нашому залізничному училищі не навчалися? Розкажіть про всі сходинки в Локомотивному депо від помічника машиніста до машиніста-інструктора.

— Не навчався в училищі. Енергетиком я став після навчання у технікумі. Помічником машиніста став працювати після практичних поїздок з машиністом-інструктором. Мені моя робота сподобалась. Через 9 років мені запропонували навчання на шестимісячних курсах підвищення кваліфікації. Тоді якраз була нова хвиля обкатки і я став навчатися в школі машиністів Південно-Західної залізниці, що у Києві. З 2004 року  став працювати машиністом локомотивної бригади. Через 4 роки отримав другий клас кваліфікації. Ще через 7 років, тобто в 2015 році, отримав перший клас кваліфікації і по сьогоднішній день працюю машиністом-інструктором колони № 4. Також я являюся головою цехового комітету по лінії профспілки.

— Розкажіть чим ви займаєтеся в комітеті цехової профспілки?

— З людьми працювати завжди важче, ніж на виробництві. Буває по-різному. Але головне, що ми завжди знаходимо спільну мову. Основна моя задача – захистити людей колективу. В цьому плані мені допомагає керівництво цеху експлуатації.

— Недавно перед ювілеєм у вас на підприємстві був страйк. Ви як голова цехової профспілки підтримали його? 

— Останнім часом  у нашому колективі по лінії профспілки стали спостерігатися якісь не хороші течії, які хочуть розділити колектив. І ті течії чомусь йдуть не знизу, а зверху. Комусь дуже хочеться розділити профспілку, щоб вона не могла захищати людей. Коли профспілка поділена на купки, їх легше розбивати, щоб в колективі не було спільної думки. Що було перед ювілеєм підприємства, на мою думку, це була спроба досягнення своїх інтересів за рахунок колективу. А окремим працівникам нашого підприємства можу порадити, що перед тим, як щось робити, потрібно подумати і дивитися, хто ними керує, як керує і куди їх веде. Людина, яка приїжджала страйкувати, кожного разу змінює погляди на ситуацію. Одного разу вона каже, що страйкувати не можна. Іншим разом вона каже, що треба виходити на страйк, а третього разу каже, що за страйк можна посадити за грати. Вона завжди діє в чиїхось інтересах. Хто її в яке русло направить – туди вона й веде.

— Так там мова йшла за те, що локомотиви з цехів виходять несправними.

— Як є зміна поколінь серед людей, так є зміна поколінь на виробництві. На зміну відживаючим своє старим локомотивам приходять нові локомотиви серії 2Л-5. Мені самому було дуже приємно подивитися в роботі цю нову техніку і освоїти її. Ця техніка забезпечує кращі умови праці, ніж при ще нині діючих машинах ВЛ 80. Користуючись випадком хочу запросити на наше підприємство молодь, яка чомусь не дуже охоче йде працювати на залізницю. В цеху експлуатації в середньому в кожній колоні не вистачає двох помічників машиніста електровоза. У нас є на чому навчати, у нас є кому навчати. Приходьте, нову техніку потрібно освоювати молодим

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (10)
  • Читач23

    Я так розумію, що комітет цехової профспілки переймається лише тим, щоб начальство не турбували своїми скаргами підлеглі. Коли галузева профспілка щось добилась для працівників? Так були колись поїздки на Київ з "вимогами" збільшити зарплати - пар випустили і заспокоїлись. Працівників давно переломами через коліно - умови праці погіршуються, реальна заробітна плата падає, а кваліфіковані працівники і молодь тікає до Польщі чи Чехії, де працюють не збирачами овочів, а ЗАЛІЗНИЧНИКАМИ з пристойною зарплатою, на новому справному обладнанні. Мало того, їх не примушують перед приїздом вищого керівництва фарбувати траву в зелений колір, сніг в білий, а небо "в безмятежно голубой"...
  • Artur Edu

    Цікаве речення: "молодь, яка чомусь не дуже охоче йде працювати на залізницю". Я відповім на це лише двома словами - ХРІНОВІ ЗАРПЛАТИ.
  • Ігор Повар

    Де хто забувся в першу чергу , що він машиніст . В акції робота по інструкції приймали участь локомотивні бригади- члени СЗУ ,Вільної профспілки залізничників , а також Галузевої профспілки , яких до речі ніхто з їхніх лідерів не підтримав на відміну від інших профспілок . Виникає питання : не вже всіх влаштовує технічне забезпечення локомотивів ? В часи кадрової кризи , майже кожен день поряд з простими локомотивними бригадами їдуть в рейс наші духовні наставники , наші лідери - машиністи- інструктори . Вони так само як і ми на собі відчувають всі не зручності зумовлені технічним станом залізниці . На місці простого механіка з якого не справедливо зняли преміювання за те , що він ризикуючи своїм життям вивозить вантаж чи пасажирів на не справному локомотиві може опинитись будь хто ! А особисто від себе хочу додати : не будьте кар'єристами , будьте людьми ! В гробу кишенів не має !
  • Кирилко Василий

    РІА Козятин пробило дно. В кращих традиціях совка. З такою журналістикою в вашу газету хіба що яйця завертати.

keyboard_arrow_up