О.Білянець: “ Давайте усе каміння, яке ми ладні кинути один в одного, перетворимо на альпійські гірки. ”

О.Білянець: “ Давайте усе каміння, яке ми ладні кинути один в одного, перетворимо на альпійські гірки. ”

Завтра відбудеться найбільш  очікуване школярами свято Останнього дзвоника, яке завершить 2016-2017 навчальний рік. Яким він був  для одного з найбільших загальноосвітніх закладів — ліцею-школи  — ми розпитали в його директора Олени Білянець (колишня керівник управління освіти).

 

— Олено Анатоліївно, де легше працювати: на посаді начальника управління освіти чи директора ліцею?

 

— Це питання, яке найбільш часто задають мені знайомі при зустрічі. Важко сказати. Обидві посади вимагають професійності, відповідальності, дипломатичності і стопроцентної самовіддачі. Однак у роботі директора для мене є незаперечна перевага: це живе спілкування з учнями та їх батьками. Воно дає можливість не тільки розуміти, а й відчувати шкільне життя в усіх його багатогранних проявах і вчасно коригувати свою управлінську діяльність.

 

— Чи вдалося порозумітися з колективом?

 

— Стосунки між керівником і підлеглими ніколи не бувають простими, адже немає управлінських рішень, які однаково подобаються всім. Мені пощастило працювати з колективом, який  можна коротко охарактеризувати: високопрофесійний, творчий, надійний. Ми разом підтримуємо комфортний мікроклімат, адже це дуже важливо в час, коли стрес – постійний супутник нашого життя. Рік  – це не багато, але  цього часу мені було достатньо, аби отримати привід дякувати долі за можливість працювати з таким прекрасним колективом.

 

— Протягом цього року ми почули багато схвальних відгуків батьків про ліцей-школу. Розкажіть, чим особливий ваш заклад?

 

— Почну з того, що на даний час в ліцеї-школі навчається сімсот учнів. Це сімсот дітей з різними талантами, здібностями, обдаруваннями, рисами характеру. Вони виховуються в  сім’ях з різними підходами до виховання, різними життєвими пріоритетами. Це важко, але ми хочемо, щоб кожній дитині у нас було комфортно. Наше головне  завдання – дати своїм учням максимально якісні знання. Формула успіху в цьому напрямі, з моєї точки зору, виглядає так: висококваліфікований вчитель + профільне навчання. Ця формула успішно працює в ліцеї-школі протягом багатьох років, як підтвердження – висока результативність випускників у ЗНО (ми єдині в місті за два останні роки маємо учнів, що отримали 200 балів). У ліцеї-школі поглиблено вивчаються математика, українська мова та література, англійська мова, хімія та біологія. З наступного навчального року плануємо запровадити технологічний профіль, а також курс риторики.

  

— Що нового з’явилося в ліцеї-школі за останній рік?

 

У початковій школі у нас викладається хореографія. Започаткували щорічний конкурс «Ліцей-школа має таланти». Розпочали роботу над проектом «Шкільне телебачення». Відкрили молодше відділення учнівського наукового товариства «Академія»: 16-17 травня сорок шість учнів 4-8 класів захищали свої перші науково-дослідницькі проекти. Облаштовано сучасний буфет. Почали облагороджувати територію ліцею-школи, для чого провели благодійний ярмарок «Прикрась дім, у якому живеш». Усі «гарячі» новини про яскраве і насичене життя ліцейної спільноти можна дізнатися на нашій сторінці  у Фейсбуці.

 

— Що вас надихає на ці ідеї?

 

— У першу чергу діти. Вони приходять до мене в кабінет зі своїми ініціативами, і це прекрасно. Азартом нових ідей «заразилися» й вчителі. Але їх реалізація була б неможливою без підтримки батьків, яким я щиро вдячна за  допомогу, розуміння і активність.

 

— Яким ви бачите заклад у перспективі?

 

— Києво-Могилянкою на рівні загальної середньої освіти. Не більше і не менше. Закладом, де виховують успішних людей і панує атмосфера справжньої демократії.  Мені б не хотілося, щоб у читачів склалася хибна думка про моє прагнення показати все в рожевих тонах. У ході нашої діяльності теж виникає багато проблемних питань.  Але найголовнішим принципом ліцейної спільноти є пошук порозуміння і компромісних рішень.

 

— Не можемо обійти тему ажіотажу з аудитом...

 

— Я взагалі не  розумію, чим цей ажіотаж викликаний, як і висловлювання про те, що хтось чогось боїться. Для будь-якого розпорядника коштів не новина, що з певною періодичністю відбуваються перевірки державної фінансової інспекції, і це нормально. Тільки  за них не треба платити 50 тисяч гривень.

 

— На що ви б потратили ці гроші?

 

— Нещодавно мій онук потрапив до лікарні. За вікном – ХХІ століття, а в дитячому відділенні немає гарячої води. Думаю, що мене підтримають усі молоді мами в ініціативі запропонувати міській владі вирішити це питання. Я перша скажу «Браво!»

 

— А як ви ставитеся до звинувачень міського голови щодо протікаючого даху?

 

— Думаю, що точно так же, як і він ставиться до звинувачень на свою адресу щодо всохлих туй. Виконання будь-яких робіт, як і придбання будь-якого товару, не завжди гарантує стопроцентну якість, тим більше, в українських реаліях. Скільки б ми не латали той злощасний дах, проблема не вирішиться, поки не буде зведена полегшена шатрова конструкція. Вартість такого проекту на порядок більша, ніж ремонт, який зробили чотири роки назад в умовах безгрошів’я і затримок у роботі казначейства.

 

— Ви не боїтеся переслідувань за таке вільне висловлення думок?

 

— Перевірю календар. Зараз не 37-й рік? Тоді не боюся, хоча знаю, що вони будуть. Маючи, як і кожна людина, свій набір гріхів і чеснот, завжди поважала інтелект, професіоналізм, шляхетність. Зневажаю чиношанування, пристосуванство, фарисейство. Відсутність першого і засилля другого призводять до того, що ми бачимо в країні.

 

— Що б ви хотіли побажати читачам «RІА»?

 

— Миру в усіх його проявах. Здоров’я. Давайте усе каміння, яке ми ладні кинути один в одного, перетворимо на альпійські гірки. Тільки так наше місто і ми самі станемо кращими.

 
0
0
0
0
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up