Ольга Пирогова: «Мрію про перемогу і дуже хочу реставрувати в селі храм»

Ольга Пирогова: «Мрію про перемогу і дуже хочу реставрувати в селі храм»
  • З відомою волонтеркою Ольгою Пироговою ми зустрілися перед святами.
  • Поговорили з нею про її роботу, про поїздки на передову, про людей, які її підтримують і про втрати, які важко пережити.

— Олю, яким для вас видався 2022 рік?

— Як для всіх українців рік важкий. Починаючи з 24 лютого по сьогодні допомагаю хлопцям. Найважче було втратити брата, до якого я так і не встигла поїхати. Так сталось, що за всі роки, які я їздила на фронт, в мене там було дуже багато друзів, які чекають на зустріч. Брат Вася снився, уві сні сказав їздити і допомагати, так і буду робити, на скільки вистачить сил. 

— Скільки ви завезли передач хлопцям на передову?

— За цей рік, а точніше від повномасштабного російського вторгнення, вже завезли майже 20 тонн допомоги. Їздимо одразу 2-3 машинами. Маршрут довгий, наші земляки воюють на всій лінії фронту Донецької і Луганської областей.

— Ми чули, що під час останньої поїздки ви були у звільнених районах Миколаївщини та Херсонської області?

— Так, були. То ми зрізали дорогу, коли ще їхали туди. Їхали через Чорнобаївку.

Чорнобаївка — це жах. Зустріли там наших земляків, які  народились і виросли в селі Козятин, а після одруження поїхали туди жити. Вони майже 9 місяців були в окупації. Люди настільки були налякані, я навіть гадки не мала, що таке може статися, що за картоплю, яблука і квашену капусту люди хотіли цілувати руки,

— Олю, а як вам вдалося створити такий потужний волонтерський рух?

— Чи доля, чи Бог зводить мене з чудовими людьми. Українці така нація, що будуть ділитися останнім. Коли відчувають, що все проходить прозоро зі збором продукції і її доставкою, то люди самі тягнуться, щоб допомагати нашим бійцям. 

Наприклад, з Ірою Дигай з Махнівки ми були незнайомі. Тепер її команда не покладаючи рук працює разом з нами. З’явилося багато друзів з району, міста та з-за кордону. Допомагають багато, особливо мені приємно, що до волонтерського руху долучилася моя родина: мама, тато, сестра та рідні. 

— Крім Ірини Дигай, хто вам ще допомагає у вашій роботі? 

— Перераховувати всіх — невдячна справа, можу когось випустити з виду. А взагалі це — Іванківці, Вернигородок, Білопілля, жодного разу не відмовив підприємець Віктор Сагайда, аграрій Віктор Шашков також багато допомагає. Микола Гунчак та Святослав Фалатюк — це водії від Бога, вирішують  питання в транспортуванні, а Микола Касьян, наш агроном, був завжди поруч ще з 2014 року, і зараз їздить. Дуже вдячна школярам наших шкіл. Вони своїми подарунками піднімають настрій бійцям. 

— Друзів на передовій втратили багато? 

— Найболючіші — мій брат Василь, до якого я тільки збиралася їхати і Сергій Федорук, до якого я їздила, починаючи з 14-го року.

— Олю, що важче: дорога на передову чи зворотня дорога?

— Мене на поїздку благословляють отець Роман чи отець Василь. Це моя робота, а її потрібно любити, а не боятися. Буває йдеш по місту, люди вітаються, дякують, що була в їхніх батьків, синів, я відповідаю, але іноді соромно запитати: ви хто? Головне, що люди задоволені. На передовій найважче тоді, коли не застала того, кому передачу від рідних везеш. 

— Які маєте плани на майбутнє?

— Минулий рік навчив мене ще більше цінувати життя, батьків, родину. Ми відстояли українську церкву, тепер маємо свого батюшку і люди із задоволенням ходять до храму. Мрію про перемогу, і дуже хочу відновити Храм у селі, щоб була пам'ять дітям і внукам. 

Зовсім скоро відвідаємо один із шпиталів, де проходять лікування наші хлопці. До поїздки у шпиталь вже долучилися жителі Козятина, села Іванківці, педагогічний колектив та дітки гімназії № 9, Святослав Фалатюк.

Через вашу газету буду просити долучатися до наступної поїздки на схід. Плануємо її в кінці місяця. Потрібні хлопцям теплі речі, продукти харчування (тушонка, цукор, цукерки, консервація, печиво, чай, кава, сало та газові балончики). 12 січня розпочали закривати тушонку. Віктор Сагайда дав 120 кілограмів курей, можливо хтось допоможе кришками чи пальним. Долучайтеся! 
 

Читайте також:

Ольга Шостак: «Перші дні плакала і молилася, а згодом пішла волонтерити» 

Сергій Сиваківський: «Наша маленька роль — з’єднувати людей і організовувати процеси»

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

Коментарі (9)
  • Инна Ватафова

    Олічка ти найкраща
  • Татьяна Войтко

    Низький уклін Олі і всім хто з нею допомагає нашим хлопцям
  • Светлана Полищук

    Чудова людина.
    Хай Бог береже Вашу родину і Вас.
    Те що Ви робите.😊🫶
  • Ніна Сопільняк

    Щира подяка такій прекрасній  Олечка,яка ризикуючи своїм життям допомогає нашим воінам,Божого тобі благословіння

12:41 Видурювали гроші з військових та їх родичів: зеки з колонії організували шахрайську схему play_circle_filled photo_camera 11:37 Як комунальники наводять лад на території громади. ФОТО photo_camera 10:49 Перукарню «Каприз» в ніч на 27 січня розтрощили. Забрали все навіть з туалету photo_camera 10:22 Сьогодні — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту play_circle_filled Від читача 11:58 Онлайн-презентація«Як відкрити продовольчий банк у своєму місті» 10:03 За умови стабільності: як 27 січня вимикають світло на Вінниччині 09:40 Парк, площа і стадіон — що хочуть там зробити 20:09 Центр гуманітарної допомоги Ірини Колесник відновлює видачу продуктових наборів. Деталі 17:29 Опублікували відео зустрічі із Дмитром Фінашиним, яка відбулася у п'ятому ліцеї Козятина play_circle_filled 15:56 Через влучання в енергетичні об’єкти найскладніша ситуація у трьох областях. Серед них і Вінницька 15:18 Тенденції у чоловічому гардеробі у 2023 (Новини компаній) 13:32 «Міським роблять, а сільським?»: дізналися про безкоштовне ПСА у «районній первинці»
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up