Параджанов відбував засудження на Вінниччині та товаришував з козятинським режисером

Параджанов відбував засудження на Вінниччині та товаришував з козятинським режисером
  • 99 років тому з’явився на світ геніальний українсько-вірменський кінорежисер, як сам себе називав, український вірменин, сценарист, народний артист СРСР, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Сергій Параджанов.
  • Він працював на кіностудії імені Олександра Довженка й дружив з нашим знаменитим земляком, кінорежисером Віктором Івановим — постановником шедевра української комедіографії «За двома зайцями».

Музей історії міста Козятина поділився розповіддю про Сергія Параджанова та його товариша Віктора Іванова.

Творчий шлях Параджанова

Екранізована у 1964 році повість подільського письменника Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед ним на коліна й на знак вдячності поцілував руку.

Відео дня

Дружив з нашим земляком

Познайомилися митці після захоплюючого перегляду кінофільму Віктора Іванова «Олекса Довбуш».

В майбутньому опального вірменського режисера захопили в фільмі карпатські гори, романтичний колорит, свобода і дух. Саме вони надихнули друга на постановку вище згаданого легендарного українського фільму міжнародного визнання у 1964 році.

Віктор Іванов, згадував, що Сергій Параджанов був милою, доброю і щедрою людиною, без хитринки, наївний, як дитя. Ніякої антирадянщини в його душі не було. Просто він говорив, що думав. Віктор Іванов, маючи більш реальний життєвий досвід, бачив, що відвертість Параджанова добром не завершиться і часто купував торт та йшов вмовляти друга менше говорити лишнього. Той обіцяв : «Вай, харашьо, дарагой! Буду нем, как фарел в Тисе», а наступного дня повертався знову до свого.

Віктор Іванов, кінорежисер, лауреат Державної премії ім. Олександра Довженка, уродженець міста Козятин. постановник комедій «За двома зайцями», «Шельменко-денщик»,«Веселі Жабокричі», «Сто тисяч», «Ні пуха, ні пера».

Звинувачували та судили

Суд над Параджановим був закритий. Саме за фільми, які не вписувалися в стандарти радянської влади він був тричі заарештований. Серед висунутих слідством на адресу Параджанова звинувачень за шістьма статтями Кримінального кодексу були незаконні валютні операції, розкрадання народного майна, пограбування церков, зловживання службовим становищем, антигромадська поведінка та спекуляція іконами.

Проте в ході слідства все це було відкинуто за недоведеністю, натомість режисера звинуватили у «мужолозтві із застосуванням насильства» та поширенні порнографічної продукції.

Суд присудив п'ять років ув’язнення.

Покарання відбував на Вінниччині

Мало хто знає, що він відбував його й у Вінницькій тюрмі, Стрижавській колонії і кажуть, що і в Губнику Тростянецького району. Про це свідчить Петро Войт:

Дійсно, Паражанов відбував покарання в Губницькій колонії( є документ-довідка ). Офіцери колонії знали, що це політичний в'язень і влаштували його бібліотекарем. Хтось доніс у верхи і Параджанова перевели на більш суворий режим в новій тюрмі.

Непоставлених фільмів у Параджанова більше, ніж у будь-якого іншого режисера, зазначав оператор «Тіней забутих предків» і режисер Юрій Іллєнко. Лише під час арешту зникло сімнадцять сценаріїв, підготовлених до зйомок і відкинутих можновладцями. І ще близько сотні були винесені ним з ув'язнення, але вони існували лише… в його голові.

«Хай живе Україна»

У 1988 році Сергій Параджанов дав своє останнє інтерв’ю українською мовою. Розповідав про київську прем'єру фільму «Ашик-Керіб», а в кінці бесіди сказав: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!».Пішов з життя від раку легенів 20 липня 1990 р."Всі знають, що у мене три батьківщини, — казав режисер. — Я народився у Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії".

Це людина, яка належить світу, світовій культурі… Скільки б і як би ми не жили — ніколи нам не забути цю дивовижну, цю яскраву квітку, яка була серед нас, яка дуже багато залишила для нашого життя, для мистецтва; Іван Драч

Зі смертю Параджанова світ кіно втратив одного зі своїх чарівників; Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра, Бернардо Бертолуччі.

 

Читайте також:

Перелік свят та постів: церковний календар на січень 2023 року

Вихідні та свята в січні 2023: чи будемо додатково відпочивати

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (1)
  • Надія Пилипчук

    Хто б міг подумати

keyboard_arrow_up