Переможнян продають як рабів?

Тепер вже доларовий мільйонер з Перемоги, по-пацанячи розвів ціле село з символічною назвою “Перемога”. Щоб потрапити на схід села 11 квітня, журналіст ледь не осліп на одне око та не позбувся волонтерського автомобіля...

Опишу не від старту подій двох діб, а навпаки — від останньої події. Найперше, мене зупинила поліція за всіма правилами поліцейської спецоперації. Рухаючись з села Перемоги в напрямку м. Козятина о 13 год.15 хв. на околиці с. Махнівкии на заправці я помітив два добре облаштованих автомобілі поліцейської приналежності. Одна із автівок явно здійснила маневри по типу розворот та переслідування. Наздогнали мене о 15 год. 20 хв. перед Пляховою яскравими червоними маяками. Прийнявши праворуч, я зупинився. Зустрічали мене добре знайомі поліцейські. У межах коректності запитали документи на авто, посвідчення водія, страхове забезпечення. Оскільки я проводив перед цим документування корупційних дій, був переконаний, що у мене відберуть автомобіль, техпаспорт і посвідчення водія. Я пред’явив лише посвідчення співробітника антикорупційної служби України. Не хамив і не виїжачувався. Результат: мене не крутили, не били, не затримували. Однак протокол, що я без посвідчення водія, на мене склали. Виписали протокол та штраф 425 гривень. Те, що автомобіль волонтерський для ЗСУ на сході України, не проконало.

Тепер про журналістське завдання. Я був в селі Перемога Козятинського району, куди запросила газету “RIA-Козятин” громада. Стало відомо, що такий собі О. О. продає корпоративне право володіння підприємством за три мільйони доларів. Тобто, передає інший особі право власності на підприємство, основою якого служать земляні паї та майнові, у власність не відомій особі. На сході села О. О. визначив нового власника, як друга біля себе, не назвавши ні його прізвища, ні майнових статків, ні ділової репутації. Тобто було мінімальне впорскування інформації та вивчення ситуації на реакцію громади.

Звичайно, О. О. грошей в такій кількості не отримав, а отримає їх в декілька траншів, коли зможе продемонструвати володіння ситуацією на рівні громади, правоохоронних органів по типу СБУ, поліції, прокуратури та всяких інших служб, які прийдуть з позиції “дай або ділись”.

Станом на сьогодні при тій ситуації та тих людях О. О. вийшов переможцем.

Що відкрилось, зі слів самого О. О., що він не засновник, не власник, не наглядова рада. Він, по-простому, ніхто, лише вже став призначеним директором з невідомими правами. Він “на зуб і на бабу Клаву” клявся, що село не пропаде. Що гуртуватись з громадами не треба. Що він, як правив так і правитиме тут до самої смерті. Що ніхто не ущемиться.

Хочу засвідчити, що його авторитет для селян виявися настільки вагомий та переконливий, що за фактом ніхто і не заперечував. Був ще й такий аргумент, що селянам нічого піклуватись і не обов’язково знайомитись з їх новим паном. А той в селі офісу не триматиме, тому з усіх питань варто йти до О. О.

Про що змовчав колишній орендар, то це, що буде так лише до тих пір, поки він не отримає останній транш. Надалі буде приблизно так: “я хворий, немає коли, приходьте завтра, тільки обережно, бо у мене спущені дві кавказькі вівчарки…” Але то вже буде життєйська проза. Сам факт, що новий власник не фігурує, не називається, дати йому характеристику дуже складно. Бабське сарафанне радіо передає, що це фінансово спроможна особа, яка займається ніби агробізнесом у Кіровограді, має власний хлібоприймальний елеватор.

Що буде далі, можемо спрогнозувати. Пан О. О.із “лайна ліпить кулю”. Жертвами будуть ті, хто йому повірить на слово.

Радію, що я на журналістському завданні відбився “малою кров’ю” — поліція не вилучила флешки, відео-фотофіксації того, як зрілого віку пан тримає за лохів ціле село і прапор в його руках.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.