Переселенка дякує лікарям і обурена на волонтерів

Переселенка дякує лікарям і обурена на волонтерів

На життєвому годиннику 82-річної Галини Григорівни Альошиної є що згадати. Дитинство, війна, молодість, вихід на пенсію, війна з північним сусідом, переселення

Розмінявши дев'ятий десяток, вона намагається не виглядати як переселенка. Хоче мати все своє. Та роки і життя в підвалі на початку війни, що розпочалась на сході України і під час окупації, зробили жінку хворою.

Потрапивши в козятинську лікарню, Галина Григорівна готова дякувати кожному, на кому білий халат. Тому й звернулася до ЗМІ, щоб через газету подякувати їм. Можливо, воно так би все й було, якби Галині Григорівні не попала стаття, як про неї піклуються інші служби. Та про все по порядку.

Народилась Галина Альошина в селі Пиковець Козятинського району. У 1956 році вона переїхала жити в Макіївку. А в 2014 перебралися в Амбросіївку. Там і застала її війна з російським агресором.

Спочатку допомагала українським військовим продуктами харчування, сигаретами та одягом. Відкрито вони нічого не брали. Українські військові забирали залишене нею, як нікого не було поруч. Та був період, коли українські вояки відходили, довелось сидіти в підвалі, тому що не можна було вийти на вулицю, обстрілювали житлові квартали.

— Я на власні очі бачила Іловайський котел, — розповідає вона. — Я пам’ятаю війну з німцями. Німці такого не робили. Як в Амбросіївку зайшли росіяни, там залишатися було небезпечно. Кидали в підвал за кожну дрібницю. Я стала переселенкою. Переїхала в Коростень. Там не було, як удома, але, як кажуть, можна було жити. Одержувала 5 пакетів рису на місяць та одежу в необмеженій кількості.

Та в Коростені не підходив клімат пані Галині і уродженка села Пиковець переїхала ближче до родичів в місто Козятин. І тут Галина Григорівна зустріла хороших людей. З багатьма новими сусідами потоваришувала. За натурою вона жінка дружелюбна та не може чути, коли кажуть неправду.

У Козятині вона перебуває вже дев’ять місяців. За цей час від людей, які в районці назвалися волонтерами, переселенка отримала тільки 12 пакетів рису. Для порівняння, за цей період в Коростені вона отримала б 45 таких же пакетів. От і не розуміє, що це за такі волонтери, що не дають навіть того, що повинна отримувати, як вимушена переселенка. А пані Венеру (так звуть волонтерку) подають у провладній газеті, як людину, яка переймається долею переселенців з Донбасу. А виходить, що рідні краще допомагати, ніж 82-річній хворій пенсіонерці.

Дмитро Артемчук

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

keyboard_arrow_up