Слово поету
Вже пройшли сумні, важкі чотири роки.
Як почалась війна у Україні.
І вже терпіти це, в людей немає сил.
А мати, виплакала гіркі сльози.
В якої зліг в бою єдиний син.
Втомилася земля, втомились люди.
На сході країни у селах й містах.
Руїни й розруха повсюди.
Налякані люди похилого віку, налякані діти.
І доки ще будуть вони страждати
І у підвалах сидіти?
І доки ще будуть батьки передчасно сивіти,
Не дочекавши живим з війни свого сина?
І скільки ще будуть зривати снаряди і міни.
На нашій священній землі в Україні?
І доки ще буде земля страждати?
Пора вже правителі з цим кінчати,
Щоб всі змогли в мирі і спокої жити.
Щоб в новому році війна закінчилась,
Щоб новий рік приніс всім людям щастя,
Щоб відійшли, ненависть, розбрат, горе, сльози у минуле у віки.
Щоб новий рік, всім людям на землі
Приніс любов і злагоду, здоровя, радість, мир і спокій.
На довгії роки, століття і віки!
Валентина Зелінська
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 22 від 1 червня 2023
Читати номер