«Референдум був чотири дні. Ми не голосували». Козятинчанка, що живе в Херсоні про лихе сьогодення

«Референдум був чотири дні. Ми не голосували». Козятинчанка, що живе в Херсоні про лихе сьогодення
  • Фейковий вибір. Дзвінок з нашого українського Херсону. Не ті цифри на екрані мобільного, не той код, що звикли бачити. Ворожі +7… мозок не хоче сприймати. Але це факт, на жаль. Та віримо, що ненадовго.
  • Видуманий окупантською владою референдум на Херсонщині таки відбувся.
  • Дізналися враження і думку козятинчанки, яку війна застала у Херсоні

Про нашу землячку Ольгу, яка переїхала ще до війни у теплий Херсон, ми вже розповідали на шпальтах газети. Коротенько нагадаємо, що Ольга живе в окупації з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона з родиною не встигла виїхати. Тож змушені були пристосовуватися до життя, яке змінили «російські спасатели». Відсутність роботи, захмарні ціни, пропаганда та вибухи, від яких здригалася хата. Як би це страшно не звучало, але до цього всього звикли і навчилися з цим жити. Мусили. Вони — заручники ситуації.

Розпитали у Ольги, як пройшов так званий референдум, та її думку щодо нього.

— Це все дуже важко. Звісно, ми не голосували. Референдум тривав чотири дні, — розповідає Ольга. — 24, 25, 26 вересня — в ці дні голосування було домове, онлайн та в телефонному режимі. Чула, що були випадки, де озброєнні росіянці ходили з членами виборчої комісії по хатах, з автоматами. До нас, дякувати Богу, не заходили. 27 вересня — це день стаціонарного голосування. Цей день був вихідний, вони зробили його святковим, не працювали ні лікарні, ні школи. 30 вересня мають офіційно підбити підсумки. Але мер Херсону уже привітав мешканців. Мовляв, 63,7% проголосували за входження Херсонщини до рф. Не хочеться в це вірити, але так ми живемо. Щодня бачимо російських військових, які вільно ходять по місту, уже навіть не прикриваючи своє обличчя. Вони відчувають себе тут повноправними господарями.

Відео дня

У нашій розмові Ольга неодноразово наголошувала на тому, що вони дуже чекали контрнаступу українських військових у дні референдуму. Навіть вікна у ванній забили, на випадок потужних вибухів.

— Напередодні референдуму кілька разів було чутно вибухи, у день стаціонарного голосування — жодного, — каже Ольга. — Ми дуже чекаємо контрнаступу наших. Але їм видніше, коли це робити. Херсон — це Україна. Та скажу чесно, з кожним днем надії на це стає менше.

Через постійну пропаганду та умови, щоб вижити, щодня все більше херсонців міняють український паспорт на російський. Окупанти тиснуть на людей. Серед херсонців шириться інформація — якщо росія визнає Херсонщину своєю і приєднає, то тим, в кого українські паспорти, будуть видавати тимчасові довідки для проживання, які діятимуть три місяці. Повне беззаконня та безлад.

За словами Ольги, останнім часом дуже впала наша українська гривня. Те, що на цінниках доліплюють російський рубль, вже не новина. А от те, щоб поміняти гривню на рубль, місцеві міняли стали доплачувати відсоток — ніхто не очікував.

— Раніше, щоб обналічити українську валюту, ми доплачували відсоток, а тепер нам доплачують, — продовжу Ольга. — Курс 1 до 1,25.

Ціни залишились приблизно ті ж самі, зарплати почали давати більші. До прикладу, за кілограм картоплі хочуть 15 гривень. Стільки ж коштують і баклажани.

Свинина — 260-280 за кілограм, варена ковбаса — 280 за кілограм, а хороша копчена — 700-800 гривень. Це все можна придбати на ринку, великі супермаркети позакривались ще з перших днів окупації.

Велика проблема у Херсоні залишається з ліками та аптеками. За словами Ольги, аптек взагалі тільки 2-3 на район. Люди купують медичні препарати теж на базарі.

Стосовно навчання та шкіл, то є російські та українські. У російські діти ходять очно, в українських — навчаються онлайн.

— Моя донька залишилася в українській школі, — розповідає Ольга. — До війни у класі навчалося 22 дитини, зараз на онлайні тільки 5. 

Незважаючи на всі труднощі та російську пропаганду, родина Ольги вірить, що скоро це все жахіття та безлад припиниться. Вони знаходять канали та зв’язок, аби поспілкуватися з рідними, які поза окупацією. Вони дивляться українські новини і чекають того дня, коли над Херсоном замайорить жовто-блакитний прапор, вони обіймуться з воїнами ЗСУ і забудуть все, як страшний сон.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up