Самогонники: боротьба за місце під сонцем

Одні втомилися від байдужості чиновників різного рівня. Інші не можуть достукатись до сердець своїх кривдників. Треті не можуть знайти порозуміння з сусідами, яких розділяє межа. У таких питаннях газета впорається. Провівши власне журналістське розслідування, наше видання стане на бік справедливості. Та є випадки, коли звернення анонімні. Саме про таке звернення піде мова. Повідомимо, що перевіряємо і анонімну інформацію.

У п’ятницю, 9 березня, повідомили, що на провулку 9 Січня двоє панянок торгують оковитою власного розливу, споюють всіх підряд. Повідомивши всі подробиці такого  промислу, себе назвати телефонувавші не захотіли. Газету просили налякати успішних продавчинь спиртним.

Побувавши на місці події, нам стало відомо від місцевих, що там не торгують самогонкою. Лише одна бабуся сказала: “Ви йдіть до уповноваженого Петра, він точно знає, хто тут торгує. Його попередник також все знав...”

Якщо хтось думає, що газетною публікацією без участі тих, хто потерпає від зеленого змія, можна налякати шинкарок, глибоко помиляється. Бізнес такого роду, як правило,  кимось “кришується”. Якби було інакше, то вже не один продавець оковитої на дому згорнув би свій промисел. Не чіпають, тому що самі мають від того прибутки. Усі торговельні точки такого собі бізнесу відомі не тільки тим, хто самогонку купує, а й тим, хто повинен стояти на стражі закону. І голова квартального комітету в першу чергу. Гонитва за наживою не дає окремим правоохоронцям бути ланкою правоохоронної системи. Це проблема правоохоронної системи, коли бізнес одних є бізнесом інших. І не тільки з продажем оковитої на дому.  

Для прикладу хочу навести один факт. Коли вирізали лісосмуги під Махаринцями і ми шукали захисту для дерев у правоохоронців. У одній силовій установі відповіли, що на вирубку посадки є дозвільні документи. У іншій правоохоронній службі пішли ще далі: запропонували журналістам впіймати злодіїв з дозвільними документами, коли ті пиляють.

Важко знайти справедливість, коли пересікається конфлікт інтересів між тими, хто стоїть на стражі закону, з тими, хто той закон порушує. Тож продажу самогонки не буде покладений край до тих пір, поки життя всіх людей в нашій державі не перейде в правове поле. І ті, хто пригрілися біля кормушок, не будуть учасниками корупційної схеми, а будуть знати, що під тиском громадськості їм доведеться покинути насиджене крісло. Для цього потрібно зовсім небагато — активне громадянське суспільство.

Поки місцеві князьки знають, що суспільство спить і знаходиться осторонь наболілих проблем, шинкарки будуть споювати українську націю. Ми будемо ходити розбитими дорогами і жити в екологічно засмічених районах.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.