• Днями у соцмережах козятинчани підняли питання про холодне приміщення, в якому жінки-пенсіонери та діти з інвалідністю плели маскувальні сітки нашим захисникам
• На щастя проблема вже вирішилась, але волонтери не можуть стримати своїх емоцій та болю, коли згадують умови та не бажання влади їм допомогти

— Не можу стримати своїх емоцій і болю, от і вирішила написати цей пост, — написала Людмила Попович. — Наша команда вже понад 7 місяців плете маскувальні сітки на фронт. Так, не тільки ми одні, в багатьох підприємствах організувались групи, які також допомагають нашим хлопцям, але вони плетуть в теплих приміщеннях. А справа в тому, що ми в основному пенсіонери і діти- інваліди з товариства «ДОМ» такої розкоші, як приміщення у нас немає. Дякуючи керівнику товариства «ДОМ» Тетяні Яковлєвій ми знаходили прихисток.

Останнє місце, де плели сітки було на території «Козятин Хлібу», де гостинно прийняли і створили всі необхідні умови. Але, як пише жінка, одна біда, відсутнє опалення і собачий холод, люди почали хворіти, але всерівно приходять і працюють.

— Ми не можемо стояти осторонь, коли наші хлопці в такому пеклі, душа болить, серце рветься на шматки. От ми і вирішили звернутись за допомогою до нашої газдині міста, а хто ж як не вона нам допоможе, адже ми робимо добру справу. Нам пообіцяли приміщення, тільки недільку зачекати. Я літала як на крилах, що тепер все буде добре, мені казали, що я наївна і нічого ми не отримаємо, а я свято вірила, що не так. Ну от і сьогодні ми приїхали туди звідки почали. Невже людина і тим більше жінка, яка стоїть на чолі міста не може вирішити цього мізерного питання? Ми не рахуємось ні часом, ні здоров'ям, ми хочемо хоч трохи допомогти в цей важкий час для країни, сором і ганьба нашому керівництву.

Як пише Людмила, наші  хлопці з Бахмуту (а туди вони доправили не одну сітку) передавали подяку, дослівно: «Ми стаємо на коліна перед цими жінками, за їх допомогу»

— Від слів такої подяки не можливо стримати сліз і хочеться працювати і працювати і стати перед ними на коліна за їх таку нелегку долю і службу, адже там наші сини і внуки. Не розумію, як можна бути такими байдужими до добрих справ, чи це вас, пані не обходить?

Тоді жінки пішли іншим шляхом. Страждання закінчились після єдиного дзвінка з проханням надати нам допомогу, до попереднього очільника міста

— Питання на протязі години вирішилось, за що ми щиро дякуємо Олександру Пузирю за його оперативність і добре серце. Дякуємо Вам уклінно, нехай вас оберігає Господь і Матінка Божа, — підсумувала Людмила

Нагадаємо ми публікували — «Найголовніша подяка  — це збереження життя і техніки»: про активність козятинчан в тилу

Також читайте як козятинчани «відправили десять маскувальних сіток богам війни — майстрам ландшафтного дизайну таврійських степів»

У Козятинському ліцеї №1 до дня волонтера провели благодійну акцію для наших воїнів

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.