У школи, як і у людей є свій вік. Школі №5 — 65!

У школи, як і у людей є свій вік. Школі №5 — 65!

8 грудня, в актовому залі училища залізничного транспорту відбудеться велике шкільне свято.

Шістдесят п’ять років тому була побудована і наповнилась дитячими голосами рідна мені школа №5. У цьому вулику, в гарному розумінні цього слова, я отримала знання. Тут почалося моє юнацьке життя. Щось притихло в спогадах, а дещо врізалось в мою свідомість на все життя. Пам’ятаю, як у третьому класі мені була доручена місія урочистого покладання військової каски до пам’ятника на ПРБ з студентами училища. Батьки вдома, а в школі вчителі тоді заклали в мені і розвинули лідерські якості. Так я стала старостою класу, я шліфувала науку спілкування з вчителями, ровесниками, старшокласниками, всіма людьми. Тож на святкуванні 65-річного ювілею рідної школи, з радістю зустрінусь з вчителями, які мали дар любити нас, учнів, які дали нам путівку в життя, з опорою на знання та здорові життєві цінності. Очікую зустрітися зі своїми однокласниками. Адже наш клас був дружнім колективом і прагнув до пізнань чогось нового.

Хочеш смійся, а хочеш плач, що вже пройшло стільки років з тієї пори, коли старшокласник взяв на плечі першокласницю. Це була я. Він проніс мене по колу двором школи, і маленька школярка, розмахуючи учнівським дзвіночком, сповістила про початок нового навчального року і мого шкільного та вже зрілого нинішнього віку. Пам’ятаю і останній дзвоник, коли випускники стали не учнями школи, а тільки майбутніми гостями. Я зберегла цей статус і до сьогодення. Тож завтрашній шкільний ювілей - велике свято в моєму житті. Бо у кожного із нас є своя світлина, а в громаді кажуть: школа, в яку завжди є бажання заглянути в двері. Пройти по коридору. Піднятися сходами, бо тільки там збереглось все так, як колись. Беззаперечно, у сучасних учнів більше розвинута інформатика, інша комунікабельність, але все зводиться до того самого формування особистості, яка потім зможе організувати своє життя і середовище.

Зі святом рідної школи, на жаль, не зможу привітати тих, хто формував мене, своїх найдорожчих вчителів, душі яких вже пішли до Бога. Це Аліна Вікторівна Домбровська та Іван Оксентійович Островщук. Від них набутий досвід і сьогодні мені допомагає в житті. За що не втомлююся завжди з щирою вдячністю згадувати.

0
0
0
0
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up