У свої 97 Марія Казмірчук бажає матерям позитиву

Жителька села Безименного Марія Казмірчук не може ходити. Її доглядає донька у Козятині — Надія Криницька та чоловік пані Надії Юрій Анатолійович.

Пані Марії 97 років, але вона в прекрасному настрої. Пригадує життя багатодітної родини. До Дня Матері Марія Герасимівна погодилась через газету “RIA-Козятин” повідати про нелегкий материнський шлях, підбадьорити сьогоднішніх мам, дати поради та поздоровити зі святом.

Дитинство в двох сім’ях

Народилась наша героїня у далекому 1920 році 26 червня. У сім’ї було шестеро дітей. При народженні останньої, мати померла. Батько віддав одну з дочок в дитячий будинок десь у Грузії. Його ж засудила влада, як “кулака”. І ніхто не знав, куди пропав батько Янчук Герасим... Сім’я бідувала. По сусідству жив голова колгоспу з Мшанця. Він пожалів маленьку Марійку і забрав до себе.

— Буває, бачу хліб лежить на столі, нікого немає в хаті, і я так хочу його, хоч би шматочок… — пригадує пані Марія. — Та з фотографій на мене дивляться мої благодійники голова колгоспу і його дружина. І я не можу взяти цей шматочок хліба — совість дитяча не дозволяла...  

Коли старша сестра вийшла заміж, вона забрала назад Марійку до себе. Жила потім у бабусі. Пам’ятає, як страшно голодували. Згодом і вона вийшла заміж за гарного місцевого парубка Якова. Народила трьох діточок.

На 9 травня — похоронка…

Пішов чоловік на війну. Залишив її у хаті, яку саме почали обвальковувати. Усе сама тягнула на своїх плечах. Один з синочків помер. Дочекалася закінчення війни, але 9 травня отримала звістку про загибель Якова… Залишилася вдовою, як і багато хто тоді після війни. Пригадує, як гірко плакала ночами, а вдень працювала. Ростила синів.

Тяжко працювала Марія у колгоспі. У свої 27 років мала 17 — трудового стажу...

З другим чоловіком прожила майже піввіку

Знайшовся гарний молодий чоловік Степан Казмірчук, який оженився на пані Марії. Її  синів почав називати своїми. Працював головним бухгалтером він у колгоспі. Розцвітала наша героїня — доброго і люблячого дав Бог чоловіка. Народилися у них ще троє діточок — дві доньки і син. Прожила з ним 44 щасливих роки. На жаль, залишив він пані Марію і пішов у потойбічне життя у далекому 93-му році. Приємно пригадує, як при його житті їздили у Грузію на зустріч з сестрою, яку колись віддали у дитячий будинок.

— Їхали підводою в кожухах до станції тут у нас, а приїхали, там спека… — пригадує з посмішкою.

Зустріч з сестрою Оленою була незабутньою і хвилюючою. Ще одна сестра Текля жила у Москві.

Діти — то радість

Залишившись без чоловіка, довго Марія Герасимівна тужила. Але не дали звикнути до самотності її діти та внуки. Їх у пані Марії аж п’ятеро. Усіх пам’ятає як звати — Майя, Оксана, Владислав, Лариса та Ліля.

А ще у нашої героїні шість правнуків. На день народження збираються в затишному будинку Надії Степанівни та пана Юрія Криницьких. Звозять подарунки і квіти.

— Але мені від них нічого не потрібно, — каже ця скромна бабуся. — Я не хочу подарунків у свої 97. Найкращий подарунок для мене бачити їх щасливі обличчя і знати, що вони здорові і не голодують. Вдячна дочці, що доглядає за мною. Адже на старість я стала схожа на маленьку дитину, яку потрібно і погодувати, і помити, і допомогти справити нужду, і розчесати, і переодягнути. Я вдячна Богу за те, що старість є з ким доживати.

Рецепт довголіття

На запитання, як треба жити, щоб святкувати 80-90-100 років, пані Марія відповіла, що не знає. Нічого спеціального не вживала і не робила, аби вже готуватися до святкування 97-річчя. А її дочка Надія каже:

— У мами дуже серце добре. Вона сама ніколи за стіл не сяде, поки ми не поїмо. Вона весь вік хотіла всіх нагодувати і подарувати тепло. Вона людина щедра, веселої вдачі. Мабуть, саме це й запорука довголіття.

Матерям

До Дня Матері, який відзначається в Україні 14 травня, пані Марія бажає всім матерям у Безименному, в Козятині і взагалі у всій Україні — здоров’я, енергії, віри в те, що їхні діти найкращі в світі, гарних чоловіків, турботливих синів і дочок, внуків і правнуків. Справжній героїзм жінки полягає у самовідданості, у тому, що все краще вона віддає дітям — тоді вони виростають людьми, якими пишається світ і найрідніша їхня ненька.

У нашім раї на землі нічого кращого немає,

Як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.

І мати молода, і сонце юне, і в неї на колінах немовля,

В прозорому повітрі, наче струни,

Гудіння оксамитного джмеля.

Це Гімн матерям, один із тисячі віршів, присвячених їм. Адже найніжніші слова ми  хочемо завжди подарувати своїм ненькам. Бо немає любові сильнішої від материнської.

Українські жінки вдало поєднують трудову діяльність та материнство, одночасно будують успішну кар’єру та вигодовують немовлят, досягають неабияких результатів у праці, займаються активно громадською діяльністю, стають мудрими наставницями для власних дітей і онуків та щиро вірять у їх щасливе майбутнє, залишаючись дбайливими берегинями домашнього вогнища.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.