У зліт випусників втрутились МНС-ники

Задумане, як свято Козятинського випусників шкіл, мало свій сценарій, своїх режисерів та постановників. Як ведеться, були ведучі, були і ті, кого вели і хто долучився. Були присутні фахові військові музиканти оркестру. Прапори.

Свято або вишиванкове ходіння по місту колоною заслуговує поваги. Була представлена гордість або наш національний фонд цілеспрямованої успішної юності. Хтось із них, дасть Бог, стане лідером держави по типу, а то без сумніву кращими, ніж Грушевський. Будуть такі, що тягатимуться славою з Елвісом Преслі. Хтось народить і виховає з десяток діток. Про це писати можна годинами і у мене не втомиться рука, не залишить думка, здорові почуття гумору, віра і надія. Не інакше, і по іншому, саме так.

Але все це одним махом чиновницькою недбалістю наражено на небезпеку. На хвилі популізму шоумени, а конкретно перші особи освіти, представницької влади, силових структур, що при владі десятками роками, з неабияким досвідом позбавлені здорового глузду. Створена ілюзія, що вони дбають про дітей. А насправді завели в зал кращих із кращих, де заблоковані протипожежні виходи.

Навіть моя маса в 100 кг, борцівський досвід, участь у різних не передбачуваних критичних ситуаціях на сході України змусили мене діяти в інтересах особистої безпеки та присутніх в залі, оскільки дітей був повний зал міського будинку культури. З розгону різким ударом вибити двері запасного виходу не увінчалось успіхом. Навалився на двері — також марно. Віджати простір для проходу також не вдалося. Щоб не посіяти передчасну паніку, вийшов із залу. Вирішив не брати гріх на душу, а звернутись в спец-підрозділи через 102. Які втрутилися в ситуацію і вивели дітей із залу.

Як бачимо, не можна довіряти владі своїх дітей, вірити лицемірству, показусі. Бо як на мене, це було свято чванства та тупості не дітей, вчителів, батьків та гостей, а саме влади під українським держаним прапором.

Ми замість подібних зльотів, провели б ярмарку робочих місць. Бо з власно досвіду та добровольчого руху ОУН, як представників штабу Козятинських партизан, розуміємо, що варто було б запросити представників приватного бізнесу Козятина. Вони б здійснили рекрутський набір молоді для навчання та у них працевлаштування як спеціалістів. Таку роботу мав би  провести військкомат, училище, лікарня, підприємства залізниці, заклади освіти, сервісу. Відділ аналітики мав би молоді пояснити, що професія водія вантажівки та тепловоза — це вже мертва і не діюча, професія, що зникає. Адже прогресують новітні технології.

Так сталося і це треба пережити, але не зневіритись і не миритись з владою. В Україні станом на сьогодні для українців влади не існує. Вона від космосу, не зрозуміло, чи як і для кого та для чого?

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.