Слово поету
Весна, це свіжий подих,
Це сонечко й тепло.
Це струмочки і озерця,
Що відтанули давно.
Це горобчик і синичка,
Раді тим, що є водичка,
Хоч холодна, ох, да ох,
Покупались зразу вдвох.
Не весна, а чарівниця,
В річці булькає водиця.
Уся риба під верхом,
Хоч хватай її відром.
Взяла гору чарівниця,
Бо вже й Галі принц той сниться.
Признається, що кохає,
Коли візьме, ще не знає.
Розгулялася весна,
Куди не глянь, кругом вода.
Сонце землю пригріває,
Хлопець дівку виглядає.
Отаке весною буває,
Та спішить, а той чекає.
А там серденько тьох-тьох,
Чуть не вискочить в обох.
А там і ще якись вмліває,
Серенади їй співає.
Під вікном кричить і скаче,
Не дістане, чуть не плаче.
А там ще й, Кузьма насвяткувався.
З корчми йшов, впав, відрубався.
І коли оце до того,
8-е Березня у нього.
Поважає Кузя свято,
Тож і врізав забагато.
Як прийде, то не прогавить,
Жінку з тещею поздравить.
А там скаже не бунтуйте
Поздоровив — розцілуйте...
Тамара Шепелєва, смт. Залізничне
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 21 від 25 травня 2023
Читати номер