Кожен із батьків, віддаючи дитину в садок, має бути впевненим у відповідальності його працівників – від завідувачки до няні. На жаль, події в ДНЗ №6 свідчать про те, що батькам є про що турбуватися.  

Кажуть, на злодієві шапка горить. Сміх і гріх, але звинувачуючи звільнену виховательку  на всю країну, пані Гаврилюк офіційно визнала власну недбалість, якщо не посадовий злочин, ще й підставила свій колектив і керівництво управління освіти.

Поглянемо на ситуацію неупереджено. Припустимо, що з боку виховательки дійсно мали місце «неприйнятні методи виховання», які «батьки і колектив» описують у зверненні до Верховного суду: зв’язування дітей, миття підлоги дворічними дітьми, намилювання очей тощо. Українське законодавство кваліфікує це як жорстоке поводження з дітьми і передбачає кримінальну відповідальність.

Якщо вірити персоналу садка, що давав інтерв’ю на камеру ТСН та ТРК «Україна», їм, як і завідувачці,  було відомо про «непедагогічні» методи З. Піркл (бо саме через це протестують проти судового рішення про її поновлення). У такому разі за законом пані Гаврилюк мала негайно відсторонити виховательку від роботи і повідомити органи внутрішніх справ. Даруйте, але ті жахи, які розповідають деякі батьки і персонал садочка – підстава для кримінального провадження.

Замість діяти згідно з законом, завідувачка обмежується «загальними зборами колективу», які приймають рішення про догану, і спокійно дочікується щасливого випадку: звільняє за нібито прогул. Виходить, якби не це, вихователька продовжувала б знущатися над дітьми? Такі дії завідувачки підпадають під ст. 137 Кримінального Кодексу України: неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я ді­тей. Сама ж завідувачка обурена «несправедливим» рішенням суду, що поновив виховательку на роботі.

Де логіка? Треба було звільняти не за прогул, а за жорстоке поводження з дітьми, за невідповідність займаній посаді! Тоді не потрібно було б робити колектив і батьків заручниками своєї некомпетентності.

Не менше питань до керівництва управління освіти. Як мінімум, пані Касаткіна має бути компетентнішою, як максимум – розумнішою за пані Гаврилюк. Натомість складається враження, що  вони розклали на два голоси одну партію, виставивши всю міську освіту на всеукраїнське посміховисько. Хто як не керівництво освіти мало вказати завідувачці: «Дорогенька, дотримуйся закону»?  Хто, як не управління освіти мало своєчасно втрутитися і не допустити патової ситуації? Більше того, після спровокованого Гаврилюк розголосу на всю Україну пані Касаткіна повинна була затребувати у завідувачки пояснення щодо порушення нею чинного Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення. Повинна була, але не затребує, бо ставлениця Пузиря буде будь-що захищати людину його команди. Бо, якби вони дійсно переживали про дітей, а не прикривалися ними, то спитали б із завідувачки по всій строгості закону, чому вона приховувала факти «неприпустимих методів виховання» (якщо такі, звісно, були).

А взагалі вити хочеться від породженого Пузирем беззаконня. Захищаючи «свою правду», членам його команди нічого не варто навішати ярлики, діагнози, шантажувати колектив, маніпулювати батьками, виказувати неповагу до рішення суду. Так, воно може не подобатися, але це рішення суду, і з цим треба рахуватися, тим більше, що колізія створена некомпетентністю завідувачки.

Прикро, що прості громадяни слухняно послуговуються позицією керівництва. Сьогодні Гаврилюк на коні – і вони підтримують її, цькуючи звільнену виховательку.  І вони не підозрюють, що та сама завідувачка, користуючись правовою необізнаністю громадян, підставляє їх. Ніяких сумнівів, що автором тексту, підписаного батьками і працівниками садка, звернення у Верховний суд є сама пані Гаврилюк (ніхто з персоналу чи, тим більше батьків, не володіє такою деталізацією). Цікаво, чи готові люди, що підписали звернення, надати в суді докази інформації про знущання над дітьми, викладені у зверненні? Чи знають вони, що в іншому випадку їх можна через суд звинуватити у наклепі? То чи не варто оцінити можливі наслідки свого підпису під будь-яким папірцем, підсунутим начальником, адже найчастіше таким чином вони прикривають власні промахи. Мудрий керівник буде шукати компромісне рішення в інтересах малюків, їхніх батьків і з дотриманням закону. Самозарозумілий і нахабний буде збирати підписи.

Що ж, телебачення поїхало, клоуни залишилася. Ці клоуни ще не раз насмішать своєю недолугістю і обмеженістю. На жаль, до сліз. Справжніх.

Як завдитсадка вчинила морально-психологічну розправу, за масштабністю у неї ще треба повчитися! Терміново! Новина: Путін їде до Гаврилюк на курси переймати досвід за темою “Розправа за допомогою ЗМІ”. Чи будуть залучені для цього діти, не відомо. Але зрозуміло, що саме заради цього на ремонт дитсадка №6 пішли кошти, передбачені на ремонти всіх садочків