Пішов з життя воїн АТО Сергій Мішин

Пішов з життя воїн АТО Сергій Мішин

Мати похоронила сина з материнськими почестями. В афгані він набув професію сапера. Коли грянула війна на сході України, його загребли першим. Він не ховався, хоча вже тоді, за станом здоров’я, його не мали права призивати

Один з останніх робочих днів у мене розпочався зустріччю з жінкою в чорній хустині.

Вона прийшла в редакцію зранку, коли ще було зачинено і терпляче чекала. З першого погляду було видно, що вона у великому горі. Як виявилося, Лідія Семенівна хотіла подати до друку некролог. Від тяжкої хвороби помер її єдиний син Сергій. 26 серпня йому б виповнився 51 рік…

Історію сапера Сергія Вікторовича Мішина газета “RIA-Козятин” оприлюднила ще 27 серпня 2016 року, коли він лікувався в терапевтичному відділенні центральної районної лікарні. У своєму інтерв’ю військовий розповів, які наслідки його служби на передовій від Луганська до Донецька (в ютюбі: Він повзав. Спогади ветерана 2-х воєн, сапера ЗСУ. УСВА с-я 1, Хтось ходив, а він повзав. Спогади ветерана сапера ЗСУ. с-я 2). Стан його здоров’я потребував довготривалого лікування, на що не вистачало грошей.

Його військова професія сапера унеможливлює мародерства. Підірвані танки їм не приписують, винагород не виплачують. Для снайпера, то перша ціль. Ворог пройшов — ти винен. Не біда, що карти мінування продали в генеральному штабі. Першим, кого клянуть та хвалять, то це сапера.

Вижити саперу без контузій, та хто тобі повірить?! Оклад солдата — це злидні, навіть коли у тебе немає дружини, дітей.

Причиною хвороби Мішина став сильний удар вибуховою хвилею об дерево, коли він був без бронежилета під час бомбардування. Отримав контузію, прийшов до тями наступного дня. Пролежав у госпіталі 5 днів і знову — в ряди ЗСУ з діагнозом “виразка шлунка”. Якби написали у висновку по правді, що контузія, він мав би право вимагати групу інвалідності. Тоді б і гроші на лікування знайшлися. А так… Купа ускладнень призвели до онкохвороби. Як виявилося, у нього був роздроблений весь лівий бік.

Мішин мав надію здати “атовський пай“ 2 га в оренду і лікуватися за виручені кошти. Але й тут доля зіграла з ним злий жарт. Документи на пай готували у Вінниці. Справа дуже затягнулася. Як раптом — дзвінок. “Пан Савиченко” повідомив по телефону, що документи у нього вже. Він витребував від матері Мішина довіреність, ніби він буде дороблювати документи. І по цей день земля Мішина, не зрозуміло у кого. Єдине, що в останні місяці тяжкої хвороби, представники “Екониви”, як кістку, йому кидали по пару тисяч три рази. Мати пригадує, як Сергій чекав, що ось-ось приїдуть і оформлять його пай в оренду, прислухався до будь-якого звуку з вулиці...

Він так хотів жити, — слізно каже мати.

Воєнком пообіцяв але по собачому збрехав пані Лідії, що “подзвонить у Вінницю” аби щось організувати. Солдатів, щоб несли труну, військовий салют. Нічого цього не було зроблено. Мати похоронила 18 червня учасника війни з материнською почестю, забувши про брехню комісара, напозичавшись грошей на лікування і погребіння. А зараз переймається, як віддати борги і зібрати хоча б тисяч 17 на пам’ятник своєму сину — учаснику АТО, саперу ЗСУ, ветерану УСВА.

0
0
0
0
Коментарі (1)
  • Влад Лісовий

    Формуємо групу підтримки.  Бажаючі долучитись юристи, громадські групи діячів - то маєш звернутись до редактора видання

    Що зроблено - укладено меморандум  з пані Лідією, для здійснення захисту етнічної росіянки, син якої за національністю росіянин поклав своє життя в борні за незалежність України
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up