Коровайниця Яніна Гунчак з Білопілля: «Як має пара жити – таким буде коровай»

Осінь — пора не тільки збору врожаю, але і весільної жниви. Яніна Гунчак розповідає, — раніше до весілля готувалися всім селом. Особливе місце в цьому дійстві займало випікання короваю. 

– Коровай — це був символ сімейної міцності. Розчиняла тісто в старовину тільки мати молодої. Вона сама готувала підмолодь, — а саме: брала трішки борошна 1 кг, сироватку, дріжджі, свячену воду наливала, робила це тісто, розмішувала і ставила в тепле місце. Воно підходить. Потім приходили коровайниці. Коровайниці мали бути тільки заміжні, не розлучені. Це дуже давня традиція. Ще моя бабуся про це розповідала, – розповідає пані Яніна. – Якщо мати розчиняла, співалася одна пісня, якщо коровайниці місили, співалася інша, виробляли — співалася третя пісня. Коровайниці  до тіста, що розчиняє мати, додавали сироватку, трішки цукру і знову чекали, щоб воно сходило. Тим часом вони йдуть селом просити гостей на коровай. Тоді це було дуже цікаве дійство. Люди давали яйця та  цукор. Зазвичай коровайниці приносили кошик  з 200 яєць і кілька кілограмів цукру. Після цього коровайниці знову стають до випікання святкового хліба і співають пісню.