Видатні люди з кожної області України

Видатні люди з кожної  області України
На Вінниччині визнано знаменитим Василя Стуса

Сьогодні визнаний в Україні інтернет-журнал про майбутнє “PLATFORMA” зібрав добірку видатних уродженців кожної з українських областей. Від Ужгорода до Харкова, від Айвазовського до Костенко, від учених до літераторів...

 

Вінницька область — Василь Стус

Український поет і дисидент народився в селі Рахнівка сучасної Вінницької області в 1938 році. У школу ходив в Донецьку, куди його батьки перебралися, щоб уникнути примусової колективізації. Там же закінчив інститут. Відслужив у радянській армії на Уралі. Перші вірші опублікував, коли йому було 20 років.
Під час навчання в аспірантурі у Києві випустив першу збірку творів, перекладав твори Гете, Рільке, Лорки, писав літературно-критичні статті. Був відрахований з аспірантури за участь в акції протесту на захист української інтелігенції.
За своє життя змінив безліч професій — викладав у школах, працював на шахті, будівництві, залізниці, в котельні і метро, ​​в історичному архіві, конструкторському бюро, два роки був редактором україномовної частини газети “Соціалістичний Донбас”. Стус відкрито критикував радянську владу, за що був двічі засуджений — на 8 і 15 років відповідно. Перебуваючи в ув'язненні, продовжував творити, але багато його творів були вилучені і знищені.
Після першого тюремного терміну приєднався до Гельсінської групи з прав людини. Під час другого судового процесу його адвокатом був призначений Віктор Медведчук — нинішній кум Володимира Путіна і лідер громадської організації Український вибір.
Василь Стус помер під час відбування покарання в Пермі. Був перепохований у Києві. Посмертно нагороджений Шевченківською премією за збірку поезій “Дорога болю”, також йому було присвоєно звання Героя України.

 


АР Крим — Іван Айвазовський

Всесвітньо відомий мариніст і баталіст вірменського походження народився в Феодосії в 1817 році. Завдяки своєму таланту він був спочатку зарахований до сімферопольської гімназії, пізніше — до Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі
Іван Айвазовський багато подорожував світом. Бував в Америці, Африці, Європі та
неодноразово — у Туреччині, малював на замовлення султанів. Але більшу частину життя прожив у Феодосії. Заснував у рідному місті майстерню для навчання місцевих 
художників і картинну галерею. Також посприяв відкриттю музею старожитностей, міського водопроводу, залізниці та порту.
Його пензлю належать більше 6000 картин, які знаходяться в приватних колекціях і музеях. Серед його творів — марини і картини, що зображують історичні битви, пейзажі і побут.
Похований в огорожі вірменської церкви у Феодосії. Напис на його могилі говорить: “Народившись смертним, залишив по собі безсмертну пам'ять”.
 


 
Волинська область — Агатангел Кримський

Відомий сходознавець і поліглот, виходець з давнього кримськотатарського роду, народився у Володимирі-Волинському в 1871 році. Вищу освіту здобував у Москві. Для мовної практики їздив до Лівану. Загалом знав близько 60 мов. Майже двадцять років працював професором кафедри словесності та історії мусульман у Москві. 
Переїхавши до Києва, став секретарем української Академії наук, пізніше — директором Інституту української наукової мови. Був творцем українськго сходознавства. Піддавався гонінням з боку влади, був звинувачений в антирадянській націоналістичній діяльності і ув'язнений в одній з в'язниць НКВС у Казахстані, де і помер.
Кримський вивчав історію і культуру арабських країн, а також кримських татар. Він є автором низки сходознавчих праць. Крім цього, Кримський дослідив українську мову та літературу. Його авторству належать численні художні переклади, поетичні твори на східну тематику, розповіді. Іменем Агатангела Кримського названо Інститут сходознавства НАН України.

 


Дніпропетровська область — Олесь Гончар

Великий український письменник народився в 1918 році в селі Ломівка сучасної Дніпропетровській області. Закінчив Харківський технікум журналістики. У різні 
роки навчався в Харкові, Дніпропетровську, Києві. У віці 20 років починає 
публікувати свої перші твори, в основному — короткі розповіді.
Під час Другої світової війни Гончар пішов добровольцем на фронт, що вплинуло і на його творчість — у 1985 році вийшла збірка “Фронтові поезії”. Військовий досвід став основою його роману-трилогії “Прапороносці”. Вершиною творчості Гончара став роман “Людина і зброя”, за який Гончар отримав Шевченківську премію. В цьому творі він розповів про долю студентського батальйону в роки війни, грунтуючись на власних враженнях. За роман “Собор”, в якому автор підняв питання збереження історичної пам'яті та духовності народу, він був відданий нещадній критиці з боку влади.  
Відомий Гончар і як літературний критик — його статті опубліковані в декількох окремих книгах: “Чим живемо”, “О тех, кто дорог” і “Письменницькі роздуми”, тощо. 
З набуттям Україною незалежності зайняв активну громадянську позицію — ініціював створення Товариства української мови та Народного руху України. Був депутатом Верховної ради першого скликання. У 2005 році йому посмертно було присвоєно звання Героя України.
 

 

Донецька область — Анатолій Солов'яненко

Всесвітньо відомий тенор народився в 1932 році в сім'ї шахтаря в Донецьку. З дитинства брав участь у художній самодіяльності. Свою першу спеціальність (“гірські машини”) отримував у Донецькому політехнічному інституті. Талант оперного співака в Солов'яненку відкрив інший відомий виконавець — заслужений артист України Олександр Коробейченко. Протягом десяти років Анатолій Борисович був його учнем. З 1965 року Солов'яненко — соліст національної опери. Стажувався в “Ла Скала” в Італії, виступав у нью-йоркської “Метрополітен Опера”, співпрацював з “Ансамблем скрипалів Сибіру”. Побував з гастролями в США, Канаді, Японії, Австралії, Німеччині, Італії, Болгарії, Румунії. Його майстерність відзначали Пласідо Домінго і Лучано Паваротті
Солов'яненко прославився не тільки завдяки віртуозному виконанню оперних партій, його репертуар включав романси та українські народні пісні. Його творчості присвячений фільм “Прелюдія долі”.
 

 

Житомирська область — Сергій Корольов

Видатний вчений і конструктор космічних кораблів народився в Житомирі в 1907
році. Навчався в школах Києва та Одеси, а також у Київському політехнічному інституті та Московському вищому технічному училищі. З самого дитинства цікавився авіаційною технікою, і вже під час навчання вважався талановитим авіаконструктором і планеристом.
У 1938 році був заарештований і піддавався тортурам. Кілька років працював у закритих конструкторських бюро тюремного типу, де займався розробкою бомбардувальників Ту-2 і Пе-2. Після війни конструював балістичні ракети, але найбільше прославився як батько космічної програми.
Під безпосереднім керівництвом Сергія Корольова був запущений перший штучний супутник Землі, перший космонавт і відбувся перший вихід людини у відкритий космос. Також виходець із Житомира розробляв проект орбітальної станції і місячну програму СРСР.
Помер великий учений в 1966 році під час операції з видалення ракової пухлини. За однією з версій, операція виявилася невдалою через те, що йому не змогли правильно ввести дихальну трубку в трахею, оскільки у в'язниці слідчий зламав йому щелепу, деформувавши її.
 


Закарпатська область  — Августин Волошин

Майбутній президент Карпатської України народився в Закарпатті в 1874 році. Закінчив в Ужгороді гімназію і теологічні студії. Вже будучи священиком, отримав педагогічну освіту в Будапешті, потім працював професором в Ужгороді.
Пізніше став засновником Народно-християнської партії, активно займався суспільно-політичною діяльністю, в результаті чого спочатку отримав пост прем'єр-міністра Карпатської України — автономної республіки у складі Чехословаччини, а через рік став її президентом. Саме під час президентства Волошина була проголошена незалежність Карпатської України, яка тривала рівно один день. Державними символами були визнані гімн «Ще не вмерла України ...» і синьо-жовтий прапор, державною мовою — українська.
Під час угорської окупації Волошин емігрував разом з урядом до Праги, де продовжив педагогічну діяльність. Наприкінці другої світової війни був заарештований радянською владою і невдовзі помер у Бутирській в'язниці. Посмертно Августину Волошину присвоєно звання Героя України.

 


Запорізька область — Нестор Махно

Символ світового анархістського руху народився в селі Гуляйполе Запорізької області в 1888 році в звичайній селянській родині. Нестор Махно виступав за анархічний уклад суспільства — був проти всіх видів влади, примусу і експлуатації людини людиною.
Він очолив Революційну повстанську армію України, яка складалася переважно з селян. Його армія вела збройну боротьбу проти всіх відразу: білогвардійців, більшовиків, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії, австро-угорської та німецької окупаційної армій. Вільна територія або Махновщина, на яку поширювалося вплив повстанців, простяглася від Дністра до Дону.
Через три роки свого існування армія Батьки Махно, як його прозвали соратники, була розбита більшовиками. Сам Махно емігрував з країни — жив у Румунії, Польщі та Франції. Помер у Парижі від туберкульозу. В українській історії він є особою неоднозначною, але беззаперечним фактом є те, що Нестор Махно був видатним тактиком ведення партизанської війни.
 

 

Івано-Франківська область — Василь Стефаник

Письменник і громадський діяч народився в селі Росов на території сучасної Івано-Франківській області в 1871 році. Після закінчення гімназії в Дрогобичі, де 
свого часу навчався Іван Франко, вступив на медичний факультет у Кракові, який в результаті так і не закінчив. Однак його студентські роки не пройшли дарма. Василь Стефаник активно займався творчістю і громадською діяльністю, написав свою знамениту новелу “Камінний хрест”, зблизився з польськими письменниками. Підтримував Івана Франка в його політичній діяльності, був членом заснованої Франко Українсько-російської радикальної партії, від неї був обраний депутатом австрійського парламенту.
Коли дізнався про Голодомор і переслідування української інтелігенції, відмовився від персональної пенсії, призначеної йому радянською владою. Стефаник був відомий, насамперед, як письменник-новеліст, він був основоположником українського літературного експресіонізму. Автор ряду поезій у прозі. 

 

 

Київська область — Ліна Костенко

Українська поетеса народилася в Київській області в 1930 році. У Києві проживає з шестирічного віку — там же ходила в школу і вчилася в університеті. Закінчила літературний інститут у Москві.
Належала до покоління поетів-шістдесятників, гнаного радянською владою за
протистояння ідеології партії. Підтримувала представників української 
інтелігенції, “націоналістичних відщепенців”. За це Костенко розплачувалася
роками забуття і неможливістю публікувати свої твори.
У першу чергу відома своїми віршами на тему любові, війни, історії, філософії буття. Є автором поем, романів, перекладів чеської та польської поезії. За роман у віршах “Маруся Чурай” удостоєна державної премії ім. Т.Г. Шевченко.
У 2010 році вийшов її перший прозовий роман “Записки українського самашедшого”, в 2011 — поетична збірка “Річка Геракліта”. Цього року поетеса відзначила свій 85-й ювілей, а її дочка повідомила про те, що Ліна Костенко дописала новий роман.

 

 

Кіровоградська область — Володимир Винниченко

Письменник і політичний діяч народився в 1880 році в Єлисаветграді (нині — Кіровоград). Освіту здобував у народній школі, закінчив гімназію, навчався на юридичному факультеті Київського університету.
Після вступу до Революційної української партії проводив пропагандистську 
роботу серед робітників і селян, був неодноразово зарештований, але щоразу йому 
вдавалося втікати з-під варти. Зрештою, Винниченко тимчасово емігрував 
з країни. В Україну повернувся після Лютневої революції 1917 року. Увійшов у 
Центральну раду — революційний парламент України, став генеральним секретарем внутрішніх справ. Його авторству належать всі декларації та законодавчі акти Української народної республіки.
Під час державного перевороту і приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського переїхав до Канівщини. Після повалення Гетьманату Винниченко очолив Директорію — символ відродження УНР, але пробув на своєму посту недовго. Через розбіжності у поглядах з Симоном Петлюрою знову виїхав за кордон. Жив у Відні, де організував Закордонну групу українських комуністів, очолював комітет допомоги українському студентству в Берліні. В 1934 році оселився у Франції, де прожив до кінця своїх днів. Під час німецької окупації був ув'язнений у концтаборі.
Винниченко — автор першого українського утопічного роману, десятків нарисів, оповідань, драматичних творів. Крім цього, він займався живописом — більше 20 полотен Винниченка зберігаються в Інституті літератури.


Луганська область — Володимир Даль

Відомий лексикограф і літератор народився в 1801 році в селищі Луганський Завод, на місці якого тепер знаходиться місто Луганськ. Коли Далю було 4 роки, його сім'я переїхала до Миколаєва. Початкову освіту він здобував вдома. У 13 років поступив до Санкт-Петербурзького морського кадетського корпусу. Кілька років служив на флоті, навчався на медичному факультеті в Дерптському університеті. В якості військового лікаря брав участь у російсько-турецькій війні і польської кампанії. Жив і працював в Оренбурзі, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді.
Насамперед Даль відомий своїм Тлумачним словником живої великоросійської мови
з 200 тисяч слів, над яким він працював понад півстоліття. Крім того, він був автором підручників з ботаніки та зоології. Збирав російський та український фольклор. Писав художні твори, багато з яких — на українську тематику (наприклад, “Світле свято”, “Упир”, “Савелій Граб”). 
Його письменницькою майстерністю захоплювалися Пушкін, Тургенєв, Бєлінський. Даль був знайомий з Тарасом Шевченком і сприяв звільненню поета із заслання. На згадку про батьківщину Даль обрав собі псевдонім — Козак Луганський.
 

 

Львівська область — Іван Франко

Відомий письменник і поет народився в селі Нагуєвичі у Львівській області в 1856
році. Закінчив гімназію в Дрогобичі, відзначився видатними здібностями до навчання. Потім навчався у Львівському університеті, який зараз носить його ім'я. Закінчити вищий навчальний заклад так і не зміг через арешт за активну громадську діяльність, неугодну владі. Пізніше доучувався в Чернівцях і Відні.
У молоді роки збирав український фольклор, перекладав твори Софокла та Евріпіда, працював у різних друкованих виданнях, налагоджував зв'язки з громадськими та культурними діячами — Лисенко, Старицьким, Трегубенко. У більш зрілому віці він був співзасновником Російсько-української радикальної партії і Національно-демократичної партії, активно займався політичною діяльністю.
В останні роки життя страждав від хвороб. Тим не менш, Франко залишив після себе значну спадщину — більше двох сотень поетичних перекладів, більше сотні оповідань і новел, десятки повістей, романів, драматичних творів, а також історичні, філософські, економічні, етнографічні, сходознавчі, психологічні праці. Тематика його художніх творів надзвичайно широка — від інтимної лірики до політичної поезії.
Завдяки Франко галичани почали називати себе українцями, а не русинами, як було прийнято до цього. На його честь названі десятки вулиць і площ в Україні, його ім'я носить обласний центр — Івано-Франківськ.

 

 
Миколаївська область — Микола Вінграновський

Поет-шістдесятник, актор і режисер народився на Миколаївщині в 1936 році. Там же
закінчив школу. Вищу освіту здобував вже в Києві — в Інституті театрального мистецтва. Був учнем Олександра Довженка, на його запрошення навчався в Москві. Фільм “Повість полум'яних літ” з Миколою в головній ролі отримав нагороду на кінофестивалі в Лос-Анджелесі і “Золоту пальмову гілку” в Каннах. Пізніше виконав ролі ще в трьох художніх фільмах.
У студентські роки почав писати і друкувати вірші. Після закінчення інституту працював на кіностудії ім. Довженка, знімав художнє і документальне кіно.
Як літератор відомий своїми поетичними і прозовими творами. За збірники творів для дітей здобув вищу відзнаку за внесок у розвиток культури — премію імені Шевченка. Тематика його віршів — любов, свобода, історична доля народу, життя і смерть, війна і мир. Його збірка “Атомні прелюди” стала новим напрямком у розвитку поезії.
 

 

Одеська область — Давид Ойстрах

Всесвітньо відомий скрипаль і диригент народився в Одесі в 1908 році. З 5 років вивчав скрипку і альт. Навчався в Одеській консерваторії. 2 роки пропрацював в Одесі, незабаром переїхав до Москви.
Світову популярність знайшов після перемоги на конкурсі академічних музикантів у Брюсселі. Ойстрах виступав з концертами в десятках країн на всіх континентах. Пропагував радянську культуру на Заході і західну — в Радянському союзі: виконував твори Елгара, Сібеліуса, Уолтона, Бартока, невідомі раніше в СРСР.
Отримав безліч премій і звань — наприклад, був почесним членом Королівської музичної академії в Лондоні, Національної академії “Санта-Чечілія” у Римі, Шведської музичної академії в Стокгольмі, почесним доктором музики Кембриджського університету. Міг одночасно грати на скрипці і диригувати оркестром.
Серед його учнів — всесвітньо відомі скрипалі: Валерій Климов, Семен Снітковський, Олег Каган, Гідон Кремер, Олег Криса. Помер від серцевого нападу після концерту в Амстердамі.

 


Полтавська область — Григорій Сковорода

Мандрівний філософ народився в містечку Чорнухи сучасної Полтавської області в 1722 році. Закінчив сільську школу, вищу освіту отримував в Києві. Кілька років був півчим в Придворный капелі в Санкт-Петербурзі. У різні роки проживав у Москві, Харкові та Переяславі, побував у Європі. 
Більше 25 років життя присвятив мандрівкам, не маючи постійного місця проживання та постійної роботи. Наполягав на тому, що людина, вступаючи всупереч своїй природі, не може бути щасливою. Відомим є вчення філософа про споріднену працю, яка направлена ​​проти усвідомлення праці виключно як способу отримання матеріальних благ. 
Помер на Харківщині. З його смертю пов'язано безліч чуток — нібито, Григорій передбачив свою смерть. На своїй могилі він заповів залишити напис: “Світ ловив мене, але не впіймав”.

 

Рівненська область — Улас Самчук

Український письменник народився в родині заможних селян в 1905 році в селі Дермань сучасної Рівненської області. Початкову і середню освіту здобував у 4-класній школі та приватній гімназії.
У різні роки жив у Польщі, Німеччині, Чехословаччині. Навчався в Бреславському університеті та Українському вільному університеті в Празі. Примітно, що Самчук не зміг закінчити жодний з навчальних закладів, в якому вчився. Зате багато уваги він приділяв самоосвіті — так, він самостійно освоїв німецьку, польську, чеську, російську, французьку мови.
У роки німецької окупації Самчук виконував культурно-просвітницьку роботу на посаді редактора газети “Волинь”. За свої переконання був заарештований нацистами. У 1944-1948 роках жив у Німеччині, був головою організації МУР (Мистецький рух України).
У 1948 році Самчук емігрував до Канади, де став одним із засновників Об'єднання українських письменників “Слово”. Найбільшу популярність йому принесла трилогія “Волинь” — твір, який описує життя волинських селян у першій третині ХХ століття. Інший твір Самчука, відомий українцям зі шкільної лави — “Марія”, в якому автор гранично реалістично відтворив всі жахи Голодомору 1932-1933 років.

 


Сумська область — Абрам Йоффе

Батько радянської фізики народився в містечку Ромни в 1880 році. Там же отримав середню освіту. Університет закінчував уже в Петербурзі. Працював під керівництвом Вільгельма Рентгена в його лабораторії в Мюнхені.
Ініціював створення фізико-технічних інститутів в різних містах СРСР — від Санкт-Петербурга до Дніпропетровська. Створив наукову школу, яка сприяла становленню інших видатних фізиків: Курчатова, Капіци, Семенова, Френкеля, Самойловича
Переломним моментом для нього стало звільнення з посади директора Фізико-технічного інституту через звинувачення в космополітизмі і «низькопоклонстві перед Заходом». Однак учений продовжив роботу і незабаром очолив лабораторію напівпровідників Академії наук СРСР.
Іоффе був одним з перших, хто почав досліджувати напівпровідники. Також у сферу його професійних інтересів входило вивчення властивостей кристалів, а за його ініціативою було дано старт радянської атомної програми.
Іоффе — автор монографій і підручників з фізики, науково-популярних робіт: “Лекції з молекулярної фізики”, “Курс фізики”, “Фізика кристалів”, “Основні уявлення сучасної фізики” та інших. Помер в 1960 році році в своєму робочому кабінеті. Похований у Санкт-Петербурзі. На честь видатного фізика названі кратер на Місяці та мала планета Сонячної системи.


 


Тернопільська область — Соломія Крушельницька

Оперна діва, за життя визнана найвидатнішою співачкою світу, народилася в селі Білявинці сучасної Тернопільської області в тисячу вісімсот сімдесят дві році. Музиці  навчалася у Тернопільській музичній школі, закінчила Львівську консерваторію, вчилася в Італії. Деякий час співала в хорі товариства «Руська бесіда», в яке входила переважно західноукраїнська інтелігенція.
Свою кар'єру починала в театрах Львова, і вже незабаром вийшла на світовий рівень — побувала з гастролями в Європі, Росії, Єгипті, Аргентині, Чилі. Після заміжжя оселилася в Італії, але продовжила приїжджати з концертами на батьківщину.
Після смерті чоловіка приїхала на Галичину. Виїхати назад в Італію не змогла через початок війни. Останні роки життя викладала в консерваторії. Померла і похована у Львові.
Талантом Крушельницької захоплювалися Пуччіні, Скорик, Карузо, Шаляпін, Руффо Тітта. Свої твори їй присвячували художники, композитори, літератори. Співала Соломія на семи мовах. Зараз її ім'ям названий Львівський оперний театр.

 


Харківська область — Ілля Мечников

Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології народився в селі Іванівка сучасної Харківської Області в 1845 році. Закінчив спочатку Харківську чоловічу гімназію, потім — Харківський університет. Ступінь магістра отримував в Санкт-Петербурзі, працював на острові Гельголанд, в Гисене, Неаполі, Мессіні, Новоросійському університеті в Одесі, був приват-доцентом Петербурзького університету.
Коли його перша дружина померла від туберкульозу, він здійснив першу спробу самогубства — прийняв морфій, але доза була надто великою, що його і врятувало. Тоді він вирішив присвятити своє життя боротьбі з туберкульозом. Друга спроба піти з життя була зроблена ним під час важкої хвороби другої дружини, але в результаті вони обоє залишилися живі.
Через неможливість спокійно працювати на батьківщині емігрував до Парижа, де отримав посаду директора Інституту Пастера. Помер у Парижі у віці 71 року, заповів своє тіло для медичних досліджень.
Мечников запропонував біологічний метод захисту рослин від шкідників, довів єдність походження хребетних і безхребетних тварин, відкрив першу в Російській імперії бактеріологічну станцію для боротьби з інфекційними захворюваннями, а також розробив фагоцитарну теорію імунітету, за що і був удостоєний Нобелівської премії.

 


Херсонська область — Леонід Верещагін

Видатний фізик і хімік народився в Херсоні в 1909 році. Закінчив реальне училище і хімічну професійну школу. Потім навчався і працював в Одесі та Харкові. Ступінь доктора наук Верещагін отримав навіть без захисту дисертації. У 1939 році переїхав до Москви. Під час війни разом з іншими вченими працював для потреб оборони.
Автор наукових статей, публікацій («Тверде тіло при високих тисках», «Фізика високих тисків і металевий водень», «Синтетичні алмази і гідроекструкція») і більше двох сотень авторських свідоцтв і патентів. Створював і удосконалював апаратуру високого тиску, першим в СРСР створив штучний алмаз, а розроблені ним методи до цих пір використовують в сучасних лабораторіях.

 



Хмельницька область — Аріель Дюрант

Американська письменниця народилася в місті Проскурів (нині — Хмельницький) в 1898 році. Коли їй було 3 роки, її сім'я переїхала в США. Навчалася в нью-йоркській Феррер сучасній школі, де познайомилася зі майбутнім чоловіком — Вільямом Дюрантом. На момент їхнього знайомства Аріель було 14 років, а 28-річний Дюрант був її учителем.
Пізніше за прикладом чоловіка Аріель зацікавилася історією і філософією, причому настільки, що включилася в його роботу по складанню багатотомника “Історія цивілізацій”. Ім'я Аріель Дюрант з'являється на обкладинці, починаючи з 8 тома під назвою “Століття Людовика XIV”. За “Історію цивілізацій” подружня пара отримала Пулітцерівську премію і Медаль свободи, яка вручається президентом США за особливі заслуги перед батьківщиною. Аріель була визнана однією з п'яти жінок 1965 року за версією Los Angeles Times.

 


Черкаська область — В'ячеслав Чорновіл

Герой України, дисидент часів СРСР і політичний діяч народився в селі Єрки нинішньої Черкаської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. В молоді роки працював редактором і літературним критиком (до слова про літературу — неможливо не відзначити, що в Черкаській області народився також Тарас Шевченко).
Боровся за відродження України, української мови, культури і державності. Був співзасновником руху шістдесятників, які стали моральною опозицією радянському тоталітарному режиму. Свою журналістську майстерність використовував у дисидентській діяльності — наприклад, склав збірки “Правосуддя чи рецидиви терору?” І “Лихо з розуму”, випускав підпільний журнал “Український вісник”.
Був тричі засуджений за свої політичні погляди. У загальній складності перебував в ув'язненні 17 років. Був членом Української Гельсінської групи, метою якої був контроль за дотриманням прав людини радянським урядом в рамках Гельсінкських угод. Член Народного руху, який з набуттям Україною незалежності трансформувався в політичну партію. Тричі був обраний народним депутатом. У 1991 році балотувався на пост президента.
Загинув в автокатастрофі у віці 61 року. Соратники називають його загибель убивством за політичними мотивами.

 


Чернігівська область — Олександр Довженко

Класик світового кінематографа народився в бідній багатодітній сім'ї в селищі Сосниця сучасної Чернігівської області в 1894 році. Там же отримав загальну освіту. Потім навчався в Глухівському учительському і Київському комерційному інститутах, був слухачем Української академії мистецтв. Близько року навчався у Німеччині, у приватній художній школі.
У 1923 році переїхав до Харкова. Був вхожий в літературні спільноти “Гарт” і ВАПЛІТЕ. В молоді роки встиг попрацювати вчителем, дипломатом, карикатуристом, художником-ілюстратором, відслужити добровольцем в армії УНР, побувати в полоні. Але в 33 роки життя Олександра Довженка круто змінилася — він почав працювати режисером на Одеській кіностудії.
Перший серйозний успіх очікував його після виходу фільму “Звенигора”, в якому за 97 хвилин він встиг охопити дві тисячі років української історії. За “Звенигору” і фільм “Земля”, визнаний в 1958 році одним з 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Довженка звинувачували в буржуазному націоналізмі. При цьому інші його фільми — “Арсенал”, “Аероград”, “Іван”, “Щорс”, “Мічурін” стали класикою не тільки радянського, а й світового кіно.
Довженко — автор літературних творів і сценаріїв до кінофільмів. Найбільш популярними є його автобіографічна кіноповість “Зачарована Десна” і роман “Україна в огні”.
Помер і похований у Москві. Питання про перенесення його праху на батьківщину піднімалося неодноразово, але до цих пір не вирішено.

 


Чернівецька область — Юрій Федькович

Український поет, письменник і громадський діяч народився в австро-угорському місті Сторонець-Путілов (нині — селище Путила Чернівецької області) в 1834 році. Навчався у приватного вчителя в сусідньому селі, потім — у німецькій вищій реальній школі в Чернівцях.
Жив у Молдові, впродовж десяти років проходив військову службу в Трансильванії, брав участь у поході на Італію. Повернувшись на батьківщину, кілька років працював шкільним інспектором, п'ять років займав пост сільського старости. У 1872-1873 роках працював редактором у Львові. Після повернення до Чернівців став редактором української газети “Буковина”.
Творив українською та німецькою мовами. У його поезії і прозі переважає гуцульська тематика. Федькович писав про тугу за батьківщиною, героїчні подвиги повстанців, нещасну любов. Написав чимало віршів за мотивами народних пісень. До нього на Буковині українською не писав ніхто. Крім того, Юрій виношував плани про викладання в школах на народній мові. До Івана Франка був найбільшим літератором Західної України.
Його ім'ям названо Чернівецький національний університет, який в 2011 році був включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up