Легендарній комедії «За двома зайцями» — 59 років. Розповідаємо про козятинця, який зняв цей фільм

«Тітка Секлета просила передать, що ви — падлюка», «Баришня уже лягли і просять», — ці та інші фрази з комедії «За двома зайцями» вже давно стали крилатими. Їх знає кожен, хто бодай раз подивився цей фільм.

Стрічку, яка запала в душу тисячам українців, зняв режисер Віктор Іванов.

Мені пощастило поспілкуватися із його сином, Михайлом. Торік він приїздив до Козятина на запрошення директора Музею історії міста Лілії Макаревич. Тоді наш музей саме святкував свій ювілей — 15 років. На день народження закладу відбулося відкриття нових залів, одна з яких присвячена життю і творчості Віктора Іванова.

Жив на вулиці Винниченка

Син нашого земляка, талановитого режисера, Михайло Іванов пліч-о-пліч працював із батьком у кіноіндустрії. Він був оператором і знімав фільми, до того ж, не лише батькові. Знав, що тато родом з Козятина, тому неодноразово сюди приїздив. Михайло допомагав нашому музею збирати експонати для оформлення кімнати, присвяченої Віктору Іванову. Щоправда, речі з будинку, де народився режисер, не збереглися.

— Я був там, де жив батько, — розповідав газеті «RIA-Козятин» Михайло Іванов. — Колись там був напис над дверима «Прийомний покой». Діду дали можливість там жити. Там, здається, було дві кімнати.

Йдеться про сіру двоповерхівку на вулиці Винниченка, 7-Б. Козятинчанам вона більш відома як «Аптека № 7», адже не так давно у цьому приміщенні розташовувався аптечний заклад, де готували мазі на замовлення.

►Так виглядала ця будівля кілька років тому

Саме у цьому будинку з’явився на світ Віктор Іванов. Трапилося це 13 лютого 1909 року.

У той час ця двоповерхівка слугувала корпусом залізничної лікарні. На першому поверсі було приймальне відділення і кілька ліжкомісць, на другому — кімнати, де мали змогу жити працівники медичного закладу. Батько Віктора Іванова був фельдшером, тож дитинство майбутнього режисера пройшло у крихітній кімнаті цього сірого будинку.

І режисер, і залізничник

Коли Віктору виповнилося 10 років, на Козятинщині вирувала епідемія тифу. Дісталася вона і до міста. Рятуючи життя своїх земляків, батько сам підхопив тиф і не впорався з недугою. Через це Віктору довелося з малечку піти на роботу, аби прогодувати свою сім’ю. Бо окрім нього в мами було ще двоє дітей.

Згодом Віктор Іванов подався до Бердичева. Тут він навчався у ремісничому училищі. Після випуску виходець з міста залізничників опинився в іншому місті залізничників — Жмеринці. Він вивчився на помічника машиніста і перші кілька років працював на залізниці. Та його життя докорінно змінилося, коли він поїхав до Москви. Тут він мав навчатися у хіміко-технологічному інституті, але вирішив стати режисером. Так він потрапив до Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Початок кар’єри

Після отримання диплома Віктор Іванов подався до Києва працювати на кіностудії. Спершу був помічником режисера, згодом режисером. Невдовзі почалася Друга світова війна. Наш земляк пішов на фронт, де його двічі поранили. Брав участь у визволенні Києва.

З війни Віктор Іванов повернувся з контузією. Коли прийшов до Київської кіностудії влаштовуватись на роботу, почув від директора, що він тут не потрібен. Проте наш земляк повернувся до кіноіндустрії, щоправда, спершу довелося працювати не в Києві.

У 1950 році він повернувся до Кіностудії імені Довженка, де й зняв свій шедевр «За двома зайцями». До речі, це не перша стрічка Віктора Іванова. Задовго до того, як легендарна комедія вийшла на широкі екрани, наш земляк відзняв чотири інших картини, щоправда, вони не такі відомі.

— Був період малокартиння, коли на весь СРСР випускали 10 фільмів на рік, — розповідав про роботу Віктора Іванова його син Михайло.

Як знайшли українську копію фільму

Задум зняти «За двома зайцями» визрів у режисера задовго до того, як актори вбралися у костюми і стали перед камерою. Віктор Іванов сам написав сценарій. За основу взяв однойменну п’єсу Михайла Старицького.

►Сценарій фільму

Проте у ті часи сценарій фільму мав пройти цензуру. І саме на цьому етапі виникли найбільші труднощі — Центральний комітет все ніяк не давав дозвіл почати роботу.

Тоді в Радянському Союзі активно боролися із популярною на той час культурою стиляг і Віктор Іванов заявив, що його фільм висміюватиме цю субкультуру. Так режисер отримав «зелене світло» на зйомку.

►Копії Голохвастова і Проні Прокопівної у Музеї воскових фігур, що у столиці. Поруч - акторка, що зіграла роль Проні

Більшість сцен картини знімали у павільйоні на кіностудії імені Довженка. Проте на деяких кадрах ми бачимо знаменитий Андріївський узвіз. Сценарій був написаний українською мовою, герої теж розмовляли українською. За виключенням Голохвастова, який говорив суржиком. Проте коли картина отримала широку популярність в Українській РСР, для неї зробили російський дубляж і пустили в прокат по всій території Радянського Союзу. Саме тому переважна більшість глядачів, які бачили картину, дивилися саме її російську версію.

Україномовний фільм знайшли аж через 52 роки. І то випадково. Стрічка із записом фільму припадала пилом у підвалі кінотеатру в Маріуполі. Вона лежала серед інших Богом забутих копій фільмів. Керівництво кінотеатру попросило студію Довженка забрати ці копії собі. Так і знайшовся «За двома зайцями» з україномовною звуковою доріжкою. Якщо ви досі не бачили українську версію фільму, радимо подивитися. Вона є у вільному доступі на Youtube.

Читайте також:

Про отця з Глуховець, що рятував село під час епідемії тифу

Махнівка vs Чорнобиль. Де насправді народився Антонович?

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.