Барвисті та приодягнені. Як Козятин розквітнув вишиванками

•  Міжнародний День вишиванки відзначають у третій четвер травня.
• У це свято українці по всьому світу одягають традиційні вишиті сорочки і сукні, йдуть у них на роботу.
• Як проходило свято вишиванки в Козятині – у нашій розповіді.

Спочатку трохи історії. Ідея проведення свята вишиванки виникла в Чернівецькому національному університеті навесні 2006 року. Один зі студентів Ігор Житарюк прийшов на пари у вишиванці, яка тоді була не дуже популярним одягом на кожен день. Однокурсника у вишиванці помітила студентка Леся Воронюк і запропонувала всім в університеті прийти у вишитих сорочках. Студентам заклик Воронюк сподобався. Його швидко підхопили в інших вузах і по всьому світу.

Вишиванка ще з давніх давен супроводжувала український народ і була для них символом нескореності й того, що вони є сильними українцями. В період війни для ворога вишиванка символізує  незламність духу. 

У День вишиванки ми з самого ранку поїхали до виробничого підрозділу Козятинської дистанції колії. Адже служба ПЧ – це кілометри колії. Разом їх можна застати чи до планування, чи коли вони ще не розійшлися по робочих місцях.

Друге фото ми зробили в організації безоплатної правової допомоги. Вразило те, що вони не тільки оперативно допомагають нужденним, а й зібралися в актовому залі протягом хвилини.

Наступною нашою зупинкою був клієнтський центр. І цього разу у всіх п’яти операторів вишиванки були одна одної краща, а щоб фото було відповідним вишиванкам, то дівчата запропонували сфотографуватися при вході у клієнтський центр.

У найурочистішій установі міста, Козятинському ДРАЦС ми гості часті. Звертаємося до її  співробітників, як до своїх близьких приятелів. Троє красунь у національних костюмах, вишиванках оформляли документи клієнтам, а коли їх обслужили,  погодились на фотосесію.

Подякували дівчатам за допомогу у нашій роботі і пішли до дитячого садочка.

Зі старшими дітьми проблем з фотосесією не виникало, а от молодші не знали, що від них хотять.

Ми зробили 6 спроб та жодна не увінчалася успіхом.

Біля однієї аптеки ми зустрілися з фармацевтами. Цікавимося у них коли б не на роботі вишиванку одягли.

 — Ми й на роботу одягли б, тільки вишиванок у нас немає. Зараз дороге таке задоволення, — кажуть вони.

А ми зайшли до продавця вишитого одягу пані Надії. Запитали у неї скільки коштує вишиванка. Найдешевша — 600 гривень, найдорожча  — 2 тисячі. Вартість одягу ми порівняли з цінами на фармацевтичну продукцію. Якщо вишиванки дорогі, то ліки точно не дешеві. 

Побували на святі вишиванки і в терцентрі Козятинської громади і у Козятинському міськрайонному суді.

 Зустріли доньку Героя України Віталія Михайловського Валерію разом з її мамою Іриною.

В ліцеї № 1 сфотографували семикласників з їхнім класним керівником і педагогічний колектив ліцею.

В гімназії № 9 захід вишиванки був запланований на післяобідню пору. Розмаїття вишиванок було настільки великим, що вчителі спочатку фотографувалися з учнями молодших класів, а потім зі старшокласниками, окремо в поле нашого зору потрапили 5-класники.

В будинку культури села Сигнал її директор Людмила Заремблюк до всіх патріотичних заходів підходить по особливому 

— Вишиванка, хустка, плід калини, наші танці, душевні українські пісні — це душа нашого народу. Це те, чого немає ні в якого іншого народу, — каже пані Людмила і з нею не можна не погодитись.

У Глухівцях день жалоби за загиблим героєм. Фото вишиванки з нами поділилася головний спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту Глуховецької селищної ради Інна Назарова-Лавренюк.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.