Будівлі, забуті часом: хлібзавод, «Локомотив», продпункт

Будівлі, забуті часом: хлібзавод, «Локомотив», продпункт
  • У нашому місті є будівлі, які вже давно пустують і не використовуються, але є невід’ємною частиною історії Козятина.
  • Розповімо вам про три таких — старий хлібзавод на Винниченка, спортзал «Локомотив» і продпункт.
  • Чим вони відомі, якими були і якими стали — читайте у нашому матеріалі.

На перехресті вулиць Винниченка і Січових стрільців (колишня Комсомольська) розташована стара одноповерхова будівля. Колись це був хлібзавод.

Коли саме його звели — встановити не вдалося. У джерелах, які розповідають про історію міста за радянських часів, згадується лише про хлібзавод на вулиці Незалежності (колишній Червоноармійській). Сучасний «Козятинхліб» відкрили ще у 1935 році.

У дореволюційних джерелах згадується лише про дві приватні пекарні у Козятині, які належали братам Еміш’янцам. Одна з них розташовувалася у так званому будинку Грека на перехресті вулиць Грушевського та Пилипа Орлика. Сьогодні тут магазин «Фортуна». Де була інша — не відомо. На одній зі старих світлин Козятина зображено одноповерховий будинок із вивіскою «Пекарня спеціальних київських бубликів Ш. Співака».

Тож у центрі міста була ще й третя булочна. Але про старий хлібзавод у дореволюційних довідниках записів немає.

Вулиця Винниченка, де розташована будівля, одна з перших вулиць нашого міста. Її права частина почала забудовуватися ще на початку 1870-их років. Саме тоді, коли проклали залізничну гілку «Київ-Балта» і відкрили пасажирський рух через Козятин. У той час тут з’явилися перші споруди — старий вокзал (сьогодні тут архівний відділ і пенсійний фонд) та двоповерхові будинки, де мешкали працівники станції. Натомість ліва частина вулиці, де перша школа і приміщення старого хлібзаводу, почала забудовуватися дещо пізніше — після 1888 року. Тож можна припустити, що старий хлібзавод звели між 1890–1920 роками.

Пекли хліб, прикрашений колосками

У радянські часи цей хлібзавод належав відділу робочого постачання залізниці. Козятинчанам цей підрозділ більш відомий як ОРС, від абревіатури російською «Отдел рабочего снабжения». Тому його називали ОРСовським.

Ті, кому пощастило покуштувати продукцію з цього підприємства, розповідають, що тут випікали квадратний хліб, так звану «цеглинку» (російською «кирпичик») і білий хліб, який називали «колосок». Свою назву він отримав від того, що зверху був прикрашений колосками з тіста.

Праворуч від хлібзаводу був цех з виробництва солодких напоїв. Його називали «ситроцех». Тут виготовляли лимонад, «Буратіно» та інші солодкі води, популярні у радянському союзі. Сьогодні приміщення ситроцеху займає відділення «Нової пошти».

Що стосується заводу, то він вже давно не працює. У 1994 році на його базі заснували орендне виробниче підприємство «Колосок», але довго працювати йому не судилося. Спершу закрили сам завод, а у 2008 році ліквідували й підприємство. Відтоді «Колосок» пустує, а саме приміщення розікрали.

Тут грали в городки

У залізничному парку розташована ще одна будівля, зачинена на замок. Це спортзал «Локомотив». Його звели у 60-их роках минулого століття. Тоді на території неподалік вокзалу запланували створити велику спортивну базу. Так на вулиці Привокзальній з’явилися басейн «Дельфін» і чималий «Локомотив». Раніше «Локомотив» та «Дельфін» були об’єднані в один спорткомплекс, який відносився до Будинку науки і техніки залізничників, чи як його називають місцеві, ЖДК.

У радянські часи в «Локомотиві» вирувало життя. Тут займалися діти на спортивних секціях. Після школи вони ходили на легку атлетику, грали в баскетбол. Учні другої школи ходили сюди на фізкультуру. Тут проводили змагання з різних видів спорту — важка атлетика, волейбол, баскетбол, гімнастика. Біля спортзалу був майданчик для гри в городки.

Навіть після розпаду СРСР у «Локомотиві» ще займалися діти. На початку 2000-них тут була секція з легкої атлетики. Та вже шість років спортзал пустує. Його закрили через аварійність.

Сусіда «Локомотива», басейн «Дельфін» вже давно передали на баланс міської ради. Його теж закривали, при чому неодноразово. Але згодом басейну подарували нове життя, коли його дали в оренду киянам, а з літа цього року на базі «Дельфіна» створили комунальну установу, тож тепер ним повністю опікується місто.

Натомість «Локомотив» досі не відкрили. Його, так само, як і «Колосок», хотіли передати міській раді разом з деякими іншими залізничними будівлями, що перебувають на балансі Фонду державного майна. Рішення мали розглядати депутати на 47-ій сесії, що відбулася 12 серпня 2020 року. Проте питання навіть не ставили на голосування через те, що того дня обранці провалили голосування за пільгу на земельний податок для залізниці.

Старіші за вокзал

Неподалік «Локомотиву» є цілий квадрат закинутих старовинних будівель. Розташовані вони на закритій території за парканом поблизу колишнього банку «Експрес».

Це будівлі продпункту. Звели їх значно раніше за наш вокзал, тож їм уже півтора століття.

Ці приміщення будували для військових потреб одночасно зі станцією «Козятин». Адже великі вузлові станції у дореволюційний час вважалися стратегічними військовими об’єктами. І одним із таких стратегічних об’єктів було наше місто. На підтвердження цього наведемо такі факти: перші плани забудови Козятина розробляв військовий — полковник Копанський, а згодом у межах нашого міста з’явилося так зване інтендантське містечко, простіше кажучи — військове містечко. Тут і сьогодні розміщена військова частина.

Повернемося до будівель продпункту. Тут видавали продукти харчування військовим. А ще тут звели першу на станції Козятин їдальню. Сьогодні територія навколо цих будівель — непролазні хащі. А колись поблизу продпункту була центральна площа міста. Вона називалася Червоною. Отримала вона свою назву після приходу до влади більшовиків, чи до цього — невідомо. Ця площа біля продпункту була місцем різноманітних зібрань та мітингів. Відома тим, що у 1918 році тут бував Симон Петлюра.

Тодішній очільник Директорії УНР навідався до нашого міста у грудні 1918-го. Козятинчан спеціально для цього зібрали на Червоній площі. Тут Петлюрі подарували коня. Про це йдеться у спогадах козятинчанина Жукова, які ми знайшли у книзі Зої Вільчинської «Наша історія».

«Кінь був білий, гарний, на ньому було гарне сідло. Коня підвели Заєць, машиніст і Матвій Тимощук, помічник машиніста. Петлюра сів на коня і сказав: «Дякую вам, добродію», — розповідав про цю подію Жуков.

Дуже імовірно, що Петлюра не лише відвідав Червону площу, а ще й продпункт. Нині ці старовинні будівлі у занедбаному стані і вже давно пустують.

Читайте також:

Відомі козятинські будинки: Чехословацький, Уманський та Грека

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Авторизуйтесь, щоб читати повну статтю
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up