Де і в чому одружувались козятинчани?

Молодята йдуть на розпис у РАЦС, що розташовувався на Грушевського, 15. На фото - Зоя Кравчук із чоловіком. Світлина зі сторінки Музею історії міста

На Грушевського, 15 розташовується старовинна будівля, якій вже більше ста років. Сьогодні тут функціонує Музей історії міста. А трохи більше тридцяти років тому козятинчани приходили сюди реєструвати шлюби, адже тут був відділ РАЦСу.

Взагалі ця будівля на Грушевського має дуже багату історію. У дореволюційну пору тут було поштове відділення, у Радянські часи — виконком міської ради.

— Пошта тут була навіть після Другої світової війни, — розповідає Лілія Макаревич, директор Музею історії міста. — Допоки не відкрився районний вузол зв’язку, що на вулиці Незалежності, навпроти «Мандарину». Тоді це приміщення звільнилося і сюди переселили РАЦС. Тут розписувалися наші козятинці. Деякі світлини до нас потрапили. Я пам’ятаю, що виселили РАЦС після того, як вночі впала стеля. Дякувати Богові, це трапилося не вдень!

У нашому місті відділ реєстрації актів цивільного стану переїжджав не раз. Деякий час шлюби укладали у Районному будинку культури. Був період, коли розпис проводили у Центрі дитячої та юнацької творчості, чи Будинку піонерів, як його знають багато місцевих. Тут урочисту церемонію проводили у холі на другому поверсі. Згодом козятинчан почали розписувати у Райдержадміністрації, а пізніше — у приміщенні колишнього банку на вулиці Пилипа Орлика, де РАЦС розміщується досі.

У фондах Музею історії міста зберігається кілька світлин із розпису, а також предмети одягу молодої та молодого.

Незмінним атрибутом будь-якої нареченої була весільна сукня. Одна з таких, довжиною до коліна, є у нашому музеї. Вона датується 1970–1980 роками.

Окрім весільної сукні, і, звісно, фати, наречена також мала вінець. Перший такий вінок разом із квітками молодої і молодого подарувала музею козятинчанка Тетяна Яковлєва. Він належав її свекрусі Ганні Лупол, у дівоцтві Домбровській, 1939 року народження. Зі своїм чоловіком Іваном Ганна уклала шлюб 6 травня 1962 року у селі Бабчинці Могилів-Подільського району.

►Атласна стрічка, весільні букетики і вінець, що належали Ганні Домбровській, свекрусі Тетяни Яковлєвої. Світлина зі сторінки Музею історії міста у Фейсбук

►На світлині Ганна Лупол у весільному вінці. Фото зі сторінки Музею історії міста у Фейсбук

— Цей віночок вдалося зберегти, тому що у Могилів-Подільському районі було прийнято зберігати вінки за образами, — каже директор Музею історії міста. — Це був оберіг для весільної пари.

Юлія Сорока також подарувала музею віночок, букетики нареченого, нареченої та світилки. Вони датуються 1967 роком і належали Галині Кожан 1939 року. Розпис проводили у селі Ширмівка.

Ще дві свої весільні квітки подарувала Зоя Кравчук. До речі, вона зі своїм чоловіком розписувалася у той період, коли РАЦС розміщувався у приміщенні Музею історії міста.

►На фото - Зоя Кравчук із чоловіком. Світлина зі сторінки Музею історії міста у Фейсбук

►Молодята виходять із РАЦСу, що тоді був на Грушевського, 15. На фото Зоя Кравчук із чоловіком. Світлина зі сторінки Музею історії міста у Фейсбук

Лілія Макаревич каже, що такі весільні віночки — велика рідкість. Вони надзвичайно крихні, тому зберегти їх важко.

— Ці віночки виготовлені із парафіну. Він псується від перепадів температури, — каже Лілія Макаревич. — Тому зайвий раз їх краще не торкатися, бо від цього квіти і ягідки деформуються. Такі віночки були і в довоєнний, і в післявоєнний період. Ягідки і квіти, якими прикрашені вінці, виготовляли з вати, яку занурювали у розплавлений парафін. Кожна квітка робилася вручну. Зберегти до цього часу такі вінки — це величезна рідкість.

Проте не всі молоді могли собі дозволити весільний одяг. Це коштувало немалих грошей, тому молодята із бідних родин одружувалися у більш скромному вбранні.

— У фонді музею є світлина десь 20–30 років, зроблена у день шлюбу, — розповідає Лілія Макаревич. — На ній зображені наречений і наречена у кирзових чоботях. На дівчині — коротка сукня до коліна і на голові віночок.

Спеціально до Дня закоханих у музеї оформили виставку, де представлені весільні фото, кустарні «валентинки» Радянського періоду, а також весільні віночки. Тож можна побачити цю красу на власні очі. Але не забудьте одягнути захисну маску. Музей розташований за адресою вулиця Грушевського, 15. Працює у будні з 9 до 18.

Працівники музею планують розширити свою колекцію весільних атрибутів, а також шукають світлини козятинчан, що укладали шлюб у стінах музею. Тож якщо ви маєте вдома такі речі і бажаєте ними поділитися, можете прийти до Музею історії міста чи зв’язатися із директором у Фейсбук.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.