Хвилин за десять до катастрофи Су-27 пролунав сильний вибух – Свідчення очевидців

Хвилин за десять до катастрофи Су-27 пролунав сильний вибух – Свідчення очевидців
  • Берці великих розмірів, фрагмент стопи, частина людського черепа…
  • Що бачили і чули очевидці після  катастрофи  літака Су-27, який розбився 16 жовтня неподалік  села Уланів Хмільницького району?
  • Людей до сліз розчулило коло пошани бойових машин у небі
  • Свідчення збирали журналісти RIA під час виїзду на місце трагедії  

Про загибель двох льотчиків під час міжнародних навчань «Чисте небо-2018» йшлося у статті «Упав військовий літак. Два льотчики розбилися» (RIA? 17.10.2018).

Військовий винищувач Су-27 упав 16 жовтня приблизно о 17-й годині біля села Уланів Хмільницького району.  Прізвища загиблих повідомив прес-центр Повітряних сил на своїй сторінці у Фейсбуці . Спочатку назвали українського пілота. Наступного дня з’явилася інформація про американця. Чому вони не катапультувалися? Це питання цікавило кожного, з ким спілкувалися журналісти. «Відводили» літак від населених пунктів. Так вважають місцеві жителі. Хвилин через п’ять хвилин в низині, де впав літак, зібралося багато людей. За словами одного з них, сподівалися, що льотчики катапультувалися і їм потрібна допомога. Що вони побачили?

Парашути - метрів за 150-200 від вирви

Віталій Козак з села Пагурці після вибуху сів у автомобіль і одразу поїхав за село.

Каже, подумав, можливо льотчикам потрібна допомога. Його будинок не далі як за кілометр від того страшного місця. Літак упав у низині між селами Уланів і Пагурці.  Будинок Козака на краю села, поруч з трасою, що веде до місця падіння бойової машини. Ще коли спускався з горбка, побачив, що літак розлетівся на дрібні частини.  -Я знаходився в будинку, коли раптом почув страшний гул із свистом, - розповідає чоловік.

– День був сонячний. Подвір’я і хату, ніби якась тінь накрила крилом. Літака не встиг побачити. Чи він планував, чи боком падав, не скажу, бо не знаю. Тільки листя на деревах ворушилося, ніби від вітру, хоча вітру не було, і і дроти електричні хиталися. Через якусь хвилину прозвучав вибух. Такий сильний, що навіть корова зі страху присіла. Піднявся чорний «гриб», як ото нам показували, коли вибухає атомна бомба. Над ним червона заграва. Вона зникла швидко, а дим стояв довго.   Коли приїхав на місце, там уже були люди. Хтось викликав швидку, «еменесників». Вони прибули дуже швидко. Хвилин за п’ять зібралося не менше 20 машин. -Чи щось горіло? – перепитує чоловік. – Де-не-де невеликі клаптики диміли. А горіти – нічого не горіло. Не було тоді ще ніякої охорони. Ми ходили і зрозуміли, що врятуватися в такій ситуації було неможливо. Тіл не бачили. Тільки частини. Я особисто бачив берці великого розміру, приблизно 4-го, частину людської п’яти, черепа…

За словами співрозмовника, приблизно за 150-200 метрів від місця, де була вирва, лежали парашути. Чоловік пояснює, що це гальмівні парашути, які стишують хід літака при посадці.


«Носом» до низу 

Колишня вчителька Галина Параніч разом зі своєю сестрою, теж педагогом на пенсії, Тетяною Сорокою, жали на городі кукурудзу. Вони з села Воронівці. Їхній населений пункт, так само, як і Пагурці, належить до Уланівської сільради, знаходиться неподалік від місця падіння літака.

-У день катастрофи ми так само поралися на городі, - розповідає пані Галина (праворуч). – Приблизно за десять хвилин до того, як літак з’явився у нашому полі зору, почули дуже сильний звук. Щось вибухнуло в небі. -Я навіть подумала, що це Боженька якийсь нам знак подає, - каже друга співрозмовниця Тетяна Сорока. – Грім серед ясного неба – хіба це не знак? А потім з’явився літак. Він пролетів над нашим селом.  Більше над річкою, у нас протікає Снивода. Тоді пішов до низу. Дуже стрімко.  Каменем почав падати.

Жінки стверджують, що вогню не було видно. Тільки гул і свист. А потім земля здригнулася від вибуху. Чорний гриб було видно навіть у селі за десять кілометрів від них. Так високо він піднявся. Про це пізніше говорили люди з сусідніх сіл.

Була можливість катапультуватися?

-Український і американський льотчики здійснили героїчний вчинок, - каже вчитель школи села Воронівці Микола Дорош.

– Думаю, у них була можливість катапультуватися, - продовжує пан Микола, - Навіть тоді, коли пролітали над річкою Сниводою чи озерами, яких у нас багато. Якби  катапультувалися, літак залишився б некерованим, міг би впасти на голови людям. На мою думку, вони – Герої. Ціною власного життя врятували інших людей. Заслуговують на відзнаку. Буду ініціювати перед депутатами сільради, щоб порушили питання перед Києвом про нагородження льотчиків. На місці загибелі маємо встановити пам’ятний знак на їхню честь. Сподіваюся, що ми зробимо це. Пан Микола чув дуже сильний, як він каже, хлопок-вибух у небі. Такий, коли літаки долають надзвукову швидкість. Цього разу звук був незвичний. По-перше, стався на низькій висоті. По-друге, після того, ще щось вибухнуло. По-третє, свист, що супроводжував політ, свідчив про те, що двигуни не працюють.

Маршрут падаючого винищувача

На підставі розповідей місцевих мешканців вдалося відтворити маршрут винищувача. Перед падінням повітряна машина пройшла над полями між селами Чернятинці та Пустовійти, далі над великим безлюдним урочищем Галавщина, що знаходиться на західних полях села Воронівці. Після Воронівців було село Пагурці і далі низина між цим селом і Улановим. Вона стала кінцевою точкою польоту. Місцеві говорили, що над урочищем Галавщина була спроба запустити двигун. Звідти до місця падіння – приблизно три кілометри. Ще уточнюють, що під час перельоту через Сниводу літак йшов на дуже низькій висоті.

Машину «завалювало» з боку на бік. Виходить,  у льотчиків була можливість катапультуватися ще й тоді, коли пролітали над безлюдним урочищем, чи полями між селами Чернятинці та Пустовійти. Вони не зробили цього. Можливо, хотіли врятувати машину? До останнього робили все, аби приземлити літак

Коло пошани у… небі

У четвер, 18 жовтня, у другій половині дня над місцем загибелі українського й американського льотчиків з’явилися літаки. Місцеві, які розповіли про побачене, спершу не зрозуміли, чим викликана їхня поява. Здогадалися після того, коли бойові машини здійснили коло пошани. Зробили це раз, потім вдруге. У яскравих променях сонця було добре видно, як льотчики виконують вправи, що схожі на помах крил. -Так віддавали шану своїм загиблим побратимам, - каже одна з жінок з села Воронівці.

– До сліз довели цим польотом. Дуже шкода за загиблими льотчиками.  -Можливо, варто написати листи рідним льотчиків, - говорить Микола Дорош. - Від імені громади подякувати за мужність, героїзм, висловити слова подяки за те, що ціною власного життя врятували життя невідомих їм людей.

Хто вони, загиблі пілоти?

Командиром екіпажу був  полковник авіації, льотчик 1 класу 46-річний Іван Петренко.

Мав 2000 годин нальоту. Служив у 831-й бригаді тактичної авіації у Миргороді Полтавської області. Су-27 з бортовим номером 70 нинішнього літа став у стрій після капітального ремонту.

Другим в кабіні винищувача був підполковник Сет «Джетро» Нерінг, американський  пілот-винищувач 194-ї винищувальної ескадрильї,  що входить до складу 144-го винищувального крила Національної гвардії штату Каліфорнія, базується в Фресно.

Командування Повітряних сил України висловило щирі співчуття рідним загиблих льотчиків. «Ці люди пожертвували своїм життям заради миру і безпеки, - йдеться у співчутті, яке висловила від імені посольства США в Україні Посол Марі Йованович. – Ми шануватимемо їхню пам’ять через подальше партнерство з Україною».  

Чотири версії катастрофи

За фактом загибелі льотчиків Військова прокуратура центрального регіону порушила кримінальне провадження (ст.. 416 ККУ «Порушення правил польотів або підготовки до них»). Розслідування проводять слідчі Вінницької Нацполіції. Опрацьовують чотири версії трагедії: людський фактор при виконанні польоту; технічна несправність літака; заправка неякісним пальним; погодні умови.

Про це повідомив Головний Військовий прокурор  Анатолій Матіос. За його словами, після модернізації літак провів у повітрі 20 годин. Ресурс його експлуатації продовжено на 12 років. «Літак йшов майже штопором, його носова частина заглибилася у землю під нахилом понад півтора метра», - уточнив Матіос. Чорну скриньку знайшли приблизно за 500 метрів від місця падіння літака. Як пояснили у Військовій прокуратурі, розшифровка даних може дати відповідь на питання, що стало причиною катастрофи.

У Скнилові катапультувалися з… асфальту

Журналісти зверталися з проханням до декого з військових, колишніх посадовців командування Повітряних сил з проханням висловити свою думку, чому льотчики не скористалися можливістю  катапульти. Прикро, але ті не погодилися. -У Скнилові Топонар і Єгоров катапультувалися практично з асфальту, - нагадав один з полковників запасу, просив не називати прізвище.

– Тоді теж упав Су-27. Катапультою скористалися на мінімальній висоті. Врятувалися, як відомо.   Нагадаємо, аварія на аеродромі «Скнилів» біля Львов, сталася у 2002 році під час авіа шоу. Тоді Су-27 упав на людей, які зібралися на летовищі. Загинуло 70 глядачів. З них багато дітей.
Віктор Скрипник

0
0
0
0
Коментарі (1)
  • RIA-Козятин

    Новини Козятищини на нашому Телеграм-каналі: https://telegram.me/RIA_kazatin_bot
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up