Каріна Тупчій вивчає японську мову без репетиторів

Каріна Тупчій вивчає японську мову без репетиторів
Так ієрогліфами системи хірагана виглядають слова «Козятин» (аркуш ліворуч) та «Україна» (аркуш праворуч)

Талановита дитина. Каріна Тупчій знає, що таке «хіраґана» та «катакана». Кілька місяців тому тринадцятирічна дівчинка почала вивчати японську мову без допомоги репетиторів чи курсів. Усе, що їй для цього знадобилося, — вільний доступ до мережі Інтернет

Японією Каріна Тупчій почала цікавитися вже давно. Раніше навіть мріяла там жити. Найбільше дівчинці подобається тамтешня культура.

— Там люди багато уваги приділяють своєму здоров’ю, — каже Каріна. — Хоч у них країна досить розвинена, але вони роблять усе, щоб зберегти природу. Там люди живуть довше, ніж в Україні, бо вони ведуть здоровий спосіб життя.

Минулого року на уроках зарубіжної літератури дівчинка познайомилася з творчістю поета Мацуо Басьо та прочитала кілька японських міфів.

Згодом викладачка зарубіжної Оксана Роман влаштувала у школі № 9 «Літературну кав’ярню» — творчий вечір, на якому збираються любителі читати. Темою обрали Японію.

— На «Літературну кав’ярню» ми запрошуємо усіх охочих, — розповідає Каріна. — Приносимо з собою чай, цукерки, печиво. Ми збираємося, обговорюємо наші улюблені книги, дивимося короткометражки, фільми про якусь країну. Це дуже цікаво. Минулого року, коли була тема про Японію, дівчинка з 11 класу Ліза Роман розповідала про японське аніме.

Ідея вивчати японську з’явилася несподівано. Ліза, подруга Каріни, порадила їй подивитися мультики-аніме «Бездомний бог» і «Шарлотта». У кількох серіях дівчинка почула пісні японською мовою. Вони так її захопили, що без жодних вагань Каріна вирішила оволодіти новою іноземною мовою.

— Мені мультики не дуже сподобалися, — зізнається дівчинка. — Вони були про японську культуру, пригоди героїв, про те, як вони живуть у Японії та як долають різні чари.

 

З чого все почалося

 

На одному з сайтів Каріна прочитала, що спершу потрібно мати базовий словниковий запас та вміти правильно читати. У інтернеті вона знайшла сайт www.lingohut.com. На ньому можна обрати мову, якою хочеш оволодіти, читати слова та фрази, які стосуються конкретних тем, а також прослухати вимову.

— Перше слово, яке я вивчила японською — «конічіва», — каже Каріна. — Воно означає «привіт». Я завела собі окремий зошит і почала виписувати базу фраз. Коли пишу якесь слово, наприклад, кольори, я стараюся писати символи, щоб тренувалася рука. У мене є фломастери з пензликами. Вони дуже зручні. Зверху над словом часом олівцем надписую українськими літерами, як його правильно читати. Зараз я закінчила на кольорах, днях тижня і місяцях.

Каріна має два електронних підручники з граматики. Коли вирішила вивчати японську, дуже довго шукала разом з мамою Ларисою книжки. Проте з підручниками в Україні проблема. Адже японська не така популярна у нас, як китайська.

— Спершу я не поставилася до цього її захоплення серйозно, — зізнається мама дівчинки. — Коли побачила, що вона налаштована рішуче, взялася шукати репетитора. Але у Козятині таких немає. Є лише з німецької, англійської, польської. Почали шукати літературу. Я ніколи не думала, що так важко знайти книжку. Ми були у книгарні на Хрещатику, там нам нічого не змогли показати. А от з китайської підручників багато. Але ми знайшли сайт, де можна замовити.

 

Мовні особливості

 

Якщо ми користуємося однією абеткою, кирилицею, то японці мають їх аж чотири. Це — хіраґана (округлі ієрогліфи), катакана (загострені ієрогліфи), кандзі (ієрогліфи, запозичені в Китаї) та ромадзі (абетка, за допомогою якої японські слова можна записати латинкою).

— Як у Канаді у деяких регіонах говорять лише англійською, а в деяких — французькою, так само в Японії використовують різни види абетки, — каже Каріна. — У одному алфавіті звуки поєднані, в іншому — кожен знак — це окремий звук. Його вчити досить важко.

У китайській мові один знак позначає окреме слово. Натомість, в японській ієрогліф — це сполучення звуків. Зазвичай, скільки у слові ієрогліфів, стільки і голосних звуків.

— Зараз я пишу хіраґану, — розповідає дівчинка. — Він найрозповсюдженіший. Я ще не повністю його знаю. Застосовую його, коли вивчаю слово, для того, щоб потім було легше вивчати абетку. Чим більше елементів має ієрогліф, тим складніше. Деякі символи великі, їх можна зрозуміти. Якщо символи дрібні, то їх складно писати.

 

Встигнути все

 

Окрім вивчення іноземних мов, Каріна ще й захоплюється малюванням. Талант батьки розгледіли у ній ще у зовсім юному віці. Хист до цього передався їй від батька Олега. Він теж гарно малює і у початковій школі допомагав дочці з завданнями з малювання.

— Вона, коли була маленька, ми купували альбом, — згадує мама Лариса. — То було їй на один вечір. Вона і малювала, і робила аплікації. Їй це дуже подобалося, тому ми її відправили в художню школу.

— Я почала займатися в художній школі з третього класу, — каже Каріна. — Малюю гуашшю, іноді пастеллю, але менше, бо для цього потрібне спеціальне полотно. А ще люблю створювати картини за номерами аквареллю.

Ще одне захоплення Каріни, без якого вона просто не уявляє свого життя — спортивна гімнастика. У нашому місті вона почала займатись цим видом спорту однією з перших. Було дуже важко і навіть з’являлися думки про те, щоб покинути, але коли захистила перший розряд, з’явився новий стимул.

— Якщо ще трошки постараюся, буду кандидатом у майстри спорту, — додає Каріна.

— Усі її ідеї я підтримую, — каже мама дівчинки. — У мене може бути своя думка, я можу не погоджуватись, але я все одно її підтримую. Це звичайна моя дитина. У мене немає відчуття, що вона обдарована. Я не вважаю, що в мене зірка вдома. Немає дитини, яка не має таланту. Талант є у кожного. Його просто треба розгледіти.

Зараз більшість Каріниного часу займають тренування з гімнастики. А ще вона встигає на відмінно вчитися у школі. Інколи доводиться виконувати домашні завдання в поїзді чи автобусі, коли їздить на змагання. Тому японською наразі займається не так інтенсивно, як хотілося б. Але вже має плани на літні канікули.

— Часом я взагалі не займаюся, — каже дівчинка. — Бо під кінець навчального року дуже багато роботи. Коли починала, і в мене був перший ривок, я більше приділяла часу. Але на літо в мене плани великі. Я хочу довершити базу знання зі слів, вивчити символи і, може, буду починати вчити граматику. Поки я дивилася у деяких книжках правила. Складно, але, думаю, коли буду застосовувати це все на практиці, воно дійде до автоматизму.

 

Поради одноліткам

Усім, хто хоче опанувати іноземну мову, Каріна радить відкинути будь-які сумніви. Усе, що потрібно — це поставити собі мету і крок за кроком рухатися до втілення задуманого в життя. Адже нові знання розвивають кругозір.

— Якщо людина думає: «Та ну, я не зможу це зробити. Це не для мене», то в неї нічого не вийде, — каже дівчинка. — Але якщо мотивувати себе, все вийде.

На думку Каріни, не варто зациклюватися, якщо ви не маєте вчителя, до якого могли б звернутися. Якщо є бажання, цього вже достатньо, аби мати позитивні результати.

— Треба вчити мову не для того, щоб поїхати в ту країну, а для себе, — радить Каріна. — Кажуть, якщо ти знаєш мову — ти відкриваєш новий для себе світ.

Японський міф про бога грому

Наостанок Каріна поділилася з нами своїм улюбленим міфом.

Бог грому жив вгорі і правив світом. Коли одного разу він гуляв країною Лотосів, він почув дивні звуки, які лунали знизу. Там було пекло. Коли він озирнувся, то побачив озеро грішників. Бог вирішив допомогти одному з них, бо бачив, що він дуже сильно хотів вибратися на гору.

Бог грому побачив на одному з райських лотосів павутинку і почав потихеньку простягати її вниз до пекла. Грішник, який горів у пеклі, схопився за павутинку і почав лізти нагору. Але коли він майже дістався до Раю, то побачив, що за ним лізло дуже багато грішників, які також хотіли вибратися з пекла. «Не лізьте! Це мій шанс потрапити до Раю!» — почав кричати він.

Сам він був дуже великим грішником, бо за життя убив багато людей. І, будучи у пеклі, скоїв ще один гріх — став егоїстом. Тому його покарали: павутинка, якою він намагався видертися на гору, обірвалася.

— Цей міф про те, що багато людей, які мають шанс, не завжди правильно його використовують, — пояснила Каріна.

Олена Удвуд

Читайте також:
Катерина Лисюк про війну: «Збирали німецькі міни, щоб наші не підірвалися»
 

Коментарі (9)
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

keyboard_arrow_up