Перевтілювалися в Проню Прокопівну і грали на піаніно: День селфі у Музеї

Світлина зі сторінки музею історії міста у ФБ

Музей історії міста долучився до акції «Museum selfie day» вперше. Ініціатива належала Вінницькому обласному краєзнавчому музею.

У нашому музеї спершу вагалися, чи варто проводити акцію, але все ж вирішили це зробити. Спонукала до цього друг музею Софія Крилова.

— Ми тільки думали з Наталею (наукова співробітниця музею — авт.), чи потрібно нам це, тому що відвідувачі не стоять у черзі, — розповідає Лілія Макаревич, директорка музею. — Якщо ніхто не прийде, то осоромимося на весь Козятин. А з іншого боку, подумали, чому б ні?! І тут до нас звертається Софія Крилова. Вона нам пише в особисті повідомлення в цей же день, коли ми думали, чи потрібно проводити акцію, і питає, чи не хочемо ми долучитися. Ми це обговорили з Наталею. Якщо вже Софія так нас спонукає і готова допомогти із розповсюдженням інформації у соцмережі, то вирішили проводити акцію.

«День селфі у музеї» проводили 16 січня. Лілія Макаревич каже, що хоч відвідувачів багато не було, все одно залишилося море позитивних емоцій. Адже було багато цікавих митей.

Першою до музею завітала Інна Наумова. Хоча прийшла зовсім з іншою метою. Якою саме — ми розповімо трохи згодом. Їй розповіли про акцію і запропонували долучитися. Інна зробила світлину у залі «Звитяга та мужність».

Наймолодшому учаснику акції було 7,5 місяців. Це — Матвій. Він завітав до музею разом з бабусею Тетяною Яковлєвою. Вони зробили багато цікавих фотографій — біля фортепіано, ялинки на вході до музею, біля вулику у «Селянській хаті». До речі, вулик передала до фондів музею сама Тетяна.

►Світлина зі сторінки Музею історії міста у ФБ

— Неймовірно було те, що він малесенький, бабуся тримала його на руках. Вона поставила питання, я розповідаю, показую рукою на годинники (експозиція, яка нині виставлена у музеї — авт.), а він на мене дивиться, очі примружує і уважно спостерігає, — розповідає Наталія Баштова, наукова співробітниця музею. — Поки я розповідала про годинники, він очей не зводив. Не перебивав, не гукав, просто дивився.

Завітала до музею і Софія Крилова разом із другом Богданом Арсенюком. Він залишився вражений побаченим. У музеї був ще в дитинстві. Коли ж прийшов сюди дорослим, зізнався, що й гадки не мав, наскільки тут цікаво.

— Йому цікаво було все, — продовжує Наталія. — Дуже багато фактів було, які він дізнався про Козятин саме у музеї. Він наголосив на цьому. Хоча він історією цікавився. Напевно, це найкраща похвала, коли кажуть: «Я ніколи не думав, що у музеї так класно!»

Богдан не зміг обрати одну локацію для фото. Тому вирішив просто вийти на вулицю і зробити селфі біля входу в заклад. А Софія зробила кілька світлин. Для однієї з них вона перевтілилася в пані з минулого — одягнула сукню Проні Прокопівни, яка є серед експозицій у залі музею, присвяченій режисеру Віктору Іванову та фотографії ХХ століття.

►Світлина зі сторінки Музею історії міста у ФБ

— На ній ця сукня виглядала як на леді, — каже Баштова. — І капелюшок ще. Я підв’язала, щоб сукня краще сиділа. Вона сідала, ніжку виставляла. Казала, що не думала, що так класно буде відчути себе пані.

Серед відвідувачів були й такі, хто відмовлявся фотографуватися і виставляти свої фото в інтернеті. Адже за умовами акції треба було зробити селфі і поділитися знімком на сторінці Музею у Фейсбук. Проте більшість радо фотографувалася. Часом не без допомоги працівників музею.

— Приходила майстриня-рукодільниця Ольга Іщук, — продовжує Наталія. — Вона в територіальному центрі навчалася в Університеті третього віку. Була в захваті. Вона взагалі у нас частий гість. Біля ялинки вона згадувала, які іграшки були в її дитинстві, як зустрічали Новий рік. вона теж була під враженням. Вона селфі не могла сама зробити. Каже: «Рука труситься, вік, і я навіть не вмію поставити телефон так, щоб себе було видно». То ми їй допомагали.

Козятинчани робили світлини у різних залах. Адже вибрати було з чого. Фотографувалися зі старовинними ліхтарями, біля експозиції «Селянська хата», у залі «Звитяга і мужність», біля ялинки, прикрашеної старовинними іграшками.

— Алла Гордійчук приходила з чоловіком. У «Селянській хаті» фотографувалася. Ми вдягали на неї старовинну свиту. Але вона просила не розповсюджувати світлини, тому ми їх не виставляли, — каже Лілія Макаревич.

Долучайтесь до формування фондів музею

Того дня музей не лише приєднався до всесвітньої акції, а й поповнив свої фонди. Тетяна Яковлєва принесла іграшку 80-х років — півника. Колись ним грався її син, який нині вже сам став татом.

— Йому подарували чи на родини, чи на хрестини, — розповідає Лілія Макаревич. — А народився він у 1984 році. Принесла Тетяна і каже: «Дитина навряд че буде цим гратися, зараз вже інші іграшки».

Поповнити колекцію музею може будь-хто, хто має вдома старі речі. Адміністрація збирає іграшки, весільний одяг, одяг довоєнного, післявоєнного періодів та періоду репресій, капелюшки, сумочки мешканців Козятина. Усе це для того, щоб формувати нові цікаві виставки.

А ще запрошує до співпраці колекціонерів, які можуть виставити свої унікальні речі.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.