Старовинні храми Козятинщини. Частина 8. Сестринівка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 8. Сестринівка
Церква у Сестринівці. Фото з сайту 1ua.com.ua/nf3400919
  • Ми продовжуємо знайомити вас зі старовинними церквами Козятинського району.
  • На черзі розповідь про церкву у Сестринівці.
  • Колись у ній служив Захарій Оппоков, дідусь Михайла Грушевського.
  • А ще подейкують, що під церквою є три підземні тунелі, один з яких веде до сусіднього села.
     

Сестринівка у давнину була досить заможним селом. У другій половині 1800-их років тут мешкало близько дев'яти сотень польських шляхтичів. Це становило майже половину населення села станом на 1864 рік. Найбільше тут було православних. Парафія налічувала 1950 осіб.

На той час у Сестринівці вже був православний храм. Називався він Свято-Покровською церквою. До речі, святиня зберегла своє ім'я і донині.

“Церква свято-покровська, дерев'яна, на кам'яному фундаменті, з такою самою дзвінницею, збудована у 1747 році. За штатами належить до 5 класу, землі має 50 десятин”, - йдеться у “Сказаннях про населені пункти Київської губернії”.

Цю церкву збудували на місці старішої. Попередня святиня була дубовою. Її звели 1722 року. Аналогічну інформацію про церкву у Сестринівці можна прочитати на сторінках іншого старовинного джерела - “Словника географічного Королівства Польського”.

Священик був дворянином

У багатьох Сестринівка асоціюється із Михайлом Грушевським, очільником Української Народної Республіки. Хоча відомий історик і політичних діяч не був родом з Козятинщини, він неодноразово бував у цьому селі. Адже це - батьківщина його матері.

Матір Михайла Грушевського, Глафіра, походила з родини священнослужителів. Її батько і за сумісництвом дід Грушевського, Захарій Оппоков, був священиком. Сам він був родом зі Сквирського повіту, але одружився із дівчиною з нашої Сестинівки, Анною Сарчинською. Її батько теж був священиком. Так Захарій Оппоков і потрапив до села. Тут він почав правити у місцевому храмі.

“Парафія була багата — церковної землі дуже доброї було щось 100 десятин, крім того, замолоду дід пускався на промисел — продавав сіно, купував худобу на зиму і продавав потім тощо, і зложив невеличкий капіталець: крім того, що уділив дітям, по смерті його зосталось щось коло 40 тисяч рублів.

Завдяки своїй освіті, здібностям, властному й самостійному характерові, грав ролю серед духовенства, був беззмінним благочинним, часто бував у різних делегаціях до єпархіальних властей, предсідателем єпархіальних з'їздів. Не був невразливий на зверхні декорації, доволі часто фотографувавсь з своїми регаліями й оздобами, котрих мав досить”, - згадує діда Михайло Грушевський у праці “Спомини”.

Захарій Оппоков дійсно був дуже авторитетною людиною у своєму колі. У лютому 1861 року Олександр ІІ, імператор Російської імперії нагородив його орденом святої Анни 3-го ступеня. Про це свідчить запис у “Київських єпархіальних відомостях”. Таких орденів дід Грушевського отримав за своє життя два. Крім того, його нагородили орденом святого рівноапостольного князя Володимира та бронзовим хрестом, а також дарували дворянський титул.

Могила Захарія Оппокова у Сестринівці. Фото з сайту Вінницької ОДА

Як виглядав храм у 1876 році

У “Споминах” Михайла Грушевського можна також знайти те, як виглядала церква у 1876 році. На подвір'ї святині стояла попівська хата. Історик називає її “попівство”. Це була звичайна дерев'яна хатина, крита соломою, із ґанком та жовтою призьбою. У сінях стояла старовинна шафа.

“Пам'ятаю, який фурор викликав в мені один раз чудовий жук-олень з величезними рогами, що виліз з-під підлоги в залі свого старого попівства, прикрашеній старосвітськими меблями березовими та мальованнями руки церковного маляра, котрими були завішені стіни всіх світлиць,— різними сценами Старого й Нового Завіту. Велика півтемна комора — освітлена тільки невеличким віконечком під стелею, звідки проходив таємничий півсвіт, в котрім ледве можна було розрізнити різні прецікаві предмети, бачілку з грушняком, з котрої ми тягали настояні горілкою груші, великі макітри з медом, в'язки сушених груш і яблук, й інші тому подібні прегарні речі”, - йдеться у “Споминах”.

Сьогодні у попівській хаті облаштований музей Михайла Грушевського. Серед експонатів - витяг з метричної книги церкви Святої Покрови, датованої 1882 роком і підписаної дідом Михайла Грушевського, Захарієм Оппоковим.

Фото з сайту Вінницької ОДА

Біля попівської хати були садок і невелика пасіка. Поруч із пасікою стояла ще одна будівля - хижка з глиняною підлогою. За садком був город, а за ним - болотистий берег.

Що стосується самої церкви, то Грушевський пише, що вона була пофарбована у білий колір, тоді як нинішня - блакитна. Дерев'яна трибанна святиня стояла посеред цвинтаря, засадженого вишневими деревами.

“Церковні окраси, образи й корогви, котрі я тут вперше мав нагоду оглядати зблизька, і вони викликали в мені досі не знане почуття інтимної близькості — особливо маленька статуя ангела, захована дідом [...] всупереч усій тодішній церковній політиці,— я стояв звичайно коло сеї статуї перед одним з бічних католицьких олтарів, також затриманих дідом в сій фамільній церкві, може, не без деякої опозиції сій політиці”, - йдеться у “Споминах”.

Під святинею - три тунелі

Церкву святої Покрови кілька разів руйнували, але дерев'яна святиня дійшла до наших днів у своєму майже первозданному вигляді. У “Споминах” Грушевського є фрагмент, датований 1882 роком. Там йдеться про те, що згоріла попівська хата. Можливо, тоді була й пожежа у самій церкві.

“Старе попівство згоріло, виставлено новий будинок, дерев'яний, просторніший, вигідніший, але вже без того етнографізму і романтичного архаїзму, що чарував мене давніше. І сама Сестренівка значно вилиняла — і люде її, наслідком впливів сусіднього Козятина, і сама природа”, - йдеться у “Споминах”.

Швидше за все, той храм, де сьогодні проходять богослужіння, збудований дещо пізніше, ніж у 1747 році. Але ця святиня теж дерев’яна.

Існує легенда, що під церквою є три підземні ходи. Один з них веде до ставка, другий - до села Йосипівка у Ружинському районі. Раніше воно звалося Юзефівкою. Це село межує з Козятинським районом і розташоване всього за 4 кілометри від Сестринівки. Що стосується третього підземного тунелю, то куди він веде - не відомо.

Читайте також:

Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок

Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова

Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець

Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин

Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці

Усі новини про історію Козятина та району читайте тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Авторизуйтесь, щоб читати повну статтю
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up