Старовинні козятинські кладовища. Частина 1. Ринок на кістках

До революції наше місто було полінаціональним, адже тут мешкали не лише українці й росіяни, а й чимало євреїв та поляків. Тому трохи більше, ніж століття тому у Козятині були церкви, каплиці й молитовні будинки для представників різних релігій та конфесій. А також цвинтарі, окремі для людей з різним віросповіданням. Так у нашому місті з’явилися три кладовища — польське, єврейське та російське.

Почнемо нашу історичну мандрівку з «польського» цвинтаря, точніше, з того, що від нього залишилося. Насправді, це католицьке кладовище, та позаяк більшість католиків у нашому місті були поляками, за ним закріпилася назва «польське».

Старовинне польське кладовище розташоване біля костелу Матері Божої Доброї Ради. Храм збудували у 1999 році, тому доцільніше сказати, що це костел на території кладовища, а не кладовище на території костелу.

Коли саме з’явився цвинтар, ми стверджувати не будемо, але найстаріша могила з тих, які ми знайшли, датується 1893 роком. Варто зауважити, що, швидше за все, це не перше поховання. На надгробному камені напис про те, що тут захоронене «тіло Шимона Крушевського».

Більшість поховань дореволюційні і датуються 1890-им — початком 1900-их років.









Проте трапляються і більш сучасні могили.

Деякі з них зовсім не католицькі. До прикладу, на території цвинтаря похований чоловік з прізвищем Заїчко. Могила датована 1944-им роком.

Чимало могильних каменів тут без табличок, на деяких написи є, але вони такі затерті, що їх важко прочитати.







Також ми знайшли декілька зруйнованих могил.





І як різкий контраст — вишуканий пам’ятник за костелом, на якому зображений архангел Гавриїл. Щоправда, кому належить ця могила — невідомо, тому що жодних написів чи таблички немає.

Поруч із храмом - братська могила, встановлена у 2012 році. Тут перепоховали рештки з інших могил. На надгробному камені - перелік прізвищ. Над могильними плитами дві статуї — Ісуса та Марії.

Могили розташовані хаотично на всій території навколо костелу. Що цікаво, за парканом ми знайшли камінь, схожий на могильний. Він неушкоджений, але у перевернутому вигляді. Так, наче його скинули з могили.

Тож не виключено, що поховання на польському цвинтарі були аж до самої Водокачки.

Те, що залишилося від польського кладовища — лише невелика його частина. Колись цвинтар займав значно більшу територію. Поховання були на місці Центрального ринку, який місцеві називають «великий базар», а також на місці багатоповерхівок поруч із костелом. А якихось півстоліття тому тут були не лише одинарні могили, а й цілі родинні склепи.

На цвинтарі була католицька каплиця, де відправляли панахиду за померлими. Значно пізніше неподалік кладовища збудували костел. Він розташовувався у дворі сучасної пошти і проіснував недовго — лише 16 років.

Пошуки поховань поміщика

На польському цвинтарі ми спробували знайти могилу Мар’яна Васютинського чи хоча б когось із його роду, та наші пошуки виявились марними. Жодних поховань ми не знайшли, а прізвища Васютинський навіть немає у переліку на надгробку братської могили.

Пояснимо, чому нас цікавить саме родина Васютинських. Мар’ян Васютинський володів землями села Козятина і більшістю земель нашого міста. Саме завдяки йому Козятин отримав статус містечка. А ще є версія, що завдяки Васютинському Козятин став залізничним вузлом. Нібито він дав чиновникам хабаря і домовився, щоб залізничну гілку Київ-Балта проклали саме через його землі, які через заболоченість були непридатними для будівництва залізниці.

Причин, чому могили поміщика немає, може бути дві: або поховання колись було, але його зруйнували чи перенесли, або ж Васютинський і його родичі були поховані не в Козятині, а в Білопіллі. Адже у дореволюційну пору Козятин належав до католицької парафії святого Антонія Вінцента, що у Білопіллі.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.