Вчили французьку, а одна місцева школа переїхала в Крим. Освіта до революції

Такий вигляд сьогодні має школа №2

З моменту виникнення Києво-Балтської гілки залізниці Козятин почав функціонувати як потужна вузлова станція. Згодом ця станція перетворилася на місто, яке розвивалося й росло. Все більше людей приходило працювати на залізницю, тому виникла потреба готувати якісні кадри.

У «Ілюстрованому путівнику Південно-Західної залізниці», датованому 1898-мим роком, вказано, що на той час у нашому місті вже функціонувало залізничне народне училище.

«Кількість працівників на станції Козятин, у місцевому депо та майстернях (включно із сім’ями працівників) досягає 5000 людей; таке значне скупчення осіб, які займаються однією справою, пов’язані спільними інтересами та потребами, викликало появу в Козятині залізничного народного училища, у якому навчається до 200 хлопчиків та дівчаток», — йдеться у «Путівнику».

Як пише Зоя Вільчинська у своїй книзі «Наша історія», училище з’явилося раніше, ніж перша у місті школа. Його відкрили у квітні 1878 року. Зазначимо, що офіційною датою виникнення Козятина як міста вважається 1874 рік. Тобто, вже через 4 роки з моменту заснування у місті вже було училище.

У праці дослідниці ми знайшли виписку зі звіту «Про стан початкових шкіл та технічних училищ, які утримуються за рахунок товариства Південно-західної залізниці» за 1882-ий рік. У цьому документі вказано, що училище розташовувалося у двоповерховій кам’яній будівлі. На подвір’ї закладу був невеликий садок. Завідуючим працював Петро Степанковський, учитель співів.

►Козятинське училище. Сучасний вигляд

Збереглися дві найстаріші школи

Найстаріша школа міста — школа № 2. Її збудували у 1896 році, про що свідчить напис на центральній частині фасаду будівлі. Корпус, у якому нині розташовані їдальня та майстерні, зведений 1907 року.

►У цьому приміщенні їдальня та майстерні. Воно збудоване 1907 року

У «Списку населених пунктів Київської губернії» за 1900 рік вказано, що в містечку Козятин була однокласна народна міністерська школа та залізничне двокласне технічне училище. Імовірно, міністерська школа у цій книзі і є наша школа № 2.

►Школа №2 до революції. Фото із сайту Музею історії міста

Як пише Зоя Вільчинська в одній зі своїх статей, у 60-х роках приміщення навчального закладу добудували, оскільки вирішили об’єднати цю школу із початковою школою № 7, що розташовувалася у центрі міста.

Через 5 років після відкриття однокласної народної міністерської школи у Козятині з’явився новий навчальний заклад — єврейська школа Талмуд-Тора. Про це дослідниця історії пише в одній зі своїх статей, посилаючись на «Пам’ятну книжку Київської учбової округи» за 1903 рік.

У цьому джерелі вказано, що Талмуд-Тора існує з 1901 року. Завідуючим був Хаїм Коренфельд. Станом на той рік там навчалося 104 хлопчика.

До речі, у місті навіть була вулиця Єврейська, одна з найдавніших у Козятині. Нині це вулиця Василя Стуса.

►Вулиця Стуса раніше називалася Єврейська

Як пише Вільчинська, розташовувалася єврейська школа на місці, де сьогодні хлібзавод. Проте територія там була занадто заболоченою, тому вирішили перенести навчальний заклад в інше місце.

Талмуд-Тору перенесли у новозбудоване приміщення на вулиці Незалежності (колишня Червоноармійська), яке звели у 1908 році. Про це свідчить напис на будівлі. До об’єднання зі школою № 4 у тій будівлі був ліцей. Досі збереглася табличка «Козятинський ліцей» на фасаді. Сьогодні там Центр надання адміністративних послуг та Управління освіти та спорту.

►У цій будівлі була Талмуд-Тора

Із сайту Музею історії міста дізнаємося, що у 1919 році було збудовано ще один навчальний заклад — польську школу. Вона розташовувалася на вулиці Мічуріна на місці, де сьогодні Центр дитячої та юнацької творчості.

►Учні польської школи. Фото із сайту Музею історії міста

Приватна освіта

У часи Російської імперії, до складу якої входили наші землі, були розповсюджені приватні школи та гімназії. Такі навчальні заклади були і в Козятині.

У «Пам’ятній книжці Київської учбової округи» за 1908 рік вказано, що у Козятині діяла приватна чотирикласна прогімназія баронеси Елеонори фон-Таубе.

►Елеонора фон-Таубе. Джерело Здолбунів city

«Заснована 1 серпня 1907 року на особисті кошти засновниці. Розташовується у зйомному будинку. Утримується прогімназія за плату за право навчання. Три основних класи. Учнів 60. Плата 80 рублів. При прогімназії пансіон з платою 250 рублів на рік», — йдеться у тексті «Пам’ятної книжки».

Керувала прогімназією сама баронеса фон-Таубе. Викладали у гімназії російську та німецьку мови, арифметику, історію, географію, чистописання, рукоділля, малювання. Працювало четверо учителів та два законовчителі.

Серед законовчителів був Павло Ципріанович, архієпископ Української автокефальної православної синодальної церкви. Ця релігійна громада виникла у 1923 році. Це була єдина православна церква, яку визнавало радянське керівництво.

►Павло Ципріанович. Джерело Союз православних журналістів

Того ж 1908 року був виданий циркуляр «Про відкриття у Здолбунові жіночої чотирикласної прогімназії баронеси Е. ф.-Таубе і про закриття такої ж в м. Козятин». Тобто, навчальний заклад проіснував у нашому місті недовго.

Гімназія переїхала до Здолбунова, що на Рівненщині. Там вона розмістилася у приміщенні сучасної школи № 5. У 1915-му гімназію евакуювали до Керчі, де вона діяла ще п’ять років.

Це підтверджує атестат, виданий навчальним закладом Тетяні Верле у 1917 році.

►Документ про закінчення Здолбунівської жіночої гімназії. Джерело Персональна історія

Ще один навчальний заклад, який був у Козятині — приватна жіноча гімназія Наталії Жойдік. Про це свідчить «Пам’ятна книжка Київської учбової округи на 1912–13 навчальний рік».

Відкрили гімназію 18 вересня 1908 року. Спершу навчальний заклад діяв як прогімназія, а з 10 червня 1909 року почав функціонувати як гімназія. У «Пам’ятній книжці» вказано, що розташовувалася вона у зйомному приміщенні. Гімназія була в районі ПРБ, імовірно у житловому будинку на вулиці 8-ма Гвардійська чи Олега Кошового.

«На утримання гімназії у 1912 році надійшло збору за навчання 13500 рублів. Класів 7 основних. Учениць 162. Плата 50 рублів за півріччя», — йдеться у тексті історичного джерела.

Керувала закладом сама Наталія Жойдік. Вона викладала російську мову та географію. Крім цього у гімназії вивчали математику, географію, словесність, педагогіку, фізику, французьку та німецьку мови, історію, малювання, рукоділля, співи. Працювало 10 учителів та два богослови. У гімназії був також лікар Микола Ільїн, який отримував 100 рублів зарплатні.

В інтернеті ми знайшли фото гімназисток, датоване 1915-им роком.

У роки становлення Радянської влади

Коли наші землі увійшли до складу СРСР, приватна освіта перестала існувати.

Як пише Зоя Вільчинська у «Нашій історії», у 1924-му році у місті діяли єврейська школа тора № 4, російська школа № 21 (дореволюційна), російська школа № 2 (дореволюційна), польська школа № 3 та Залізнично-дорожна колонія фабрично-заводського учнівства Південно-Західної залізниці.

У книзі «Матеріяли до опису округ УСРР. Бердичівська округа» за 1926-ий рік вказано, що у Козятині діяли 2 початкові трудшколи, де працювало 9 вчителів та навчалося 259 учнів. Семирічних шкіл було чотири. Там було 59 вчителів і 1703 учні. Діяло фабрично-заводське училище (сучасне залізничне училище), де працювало 14 викладачів і навчалося 116 учнів. А ще було три пункти лікнепу. Це спеціальні організації, які створили для того, щоб навчати населення читати й писати.

Читайте також:
Як жив Козятин під час Другої світової
«Золотом платили, коли робили фундамент». Історія Уманського будинку
Яке кіно знімали в Козятині?
Тут воював режисер «Кінг-Конга» і ловили трансвестита. Чим здивує нова книжка про місто

На ювілей музею завітав син режисера «За двома зайцями»
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.