Великий базар пустує навіть у базарний день

• Центральний ринок у Козятині сьогодні не впізнати.
• Ще років з п’ятнадцять тому тут вирувало життя, а нині більшість торговельних точок стоять зачинені навіть у базарний день.
• Наче й місце є, а йти сюди продавати не поспішають

Днями отримали в редакцію телефонний дзвінок. «Великий ринок пустує, а через стихійну торгівлю біля хитрого базарчика ні пройти, ні проїхати. Ви завжди пишете про ціни, то чому б вам не написати про проблему з ринками», — сказав телефоном Олександр.

Щоб підготувати цю статтю, ми спеціально чекали четверга, адже саме цей день у Козятині споконвіку вважається базарним. Йдемо на Центральний ринок, подивитися, що там відбувається. Дорогою зустрічаємо Надію. Стали говорити про те, що на великому базарі вже майже ніхто не торгує.

— Справа в тому, що багато відкрилося магазинів, — каже Надія. — Всі, хто торгував тут на великому базарі, свої повідкривали точки. Дехто, звісно, прикрився і в магазинах, зараз немає такого попиту, тому що йде війна. Людина хоче їсти, бо вдягнутися — це таке. А тут в основному був товар промисловий. Це не те, що він вмирає. Я вам скажу так — він своє віджив. Так як людина своє відживає. Народжується для чогось і вона потім свою виконала місію — і все. Не буде базару, то щось тут відкриють нове. Може два-три будинки можна побудувати, щоб люди мали де жити, бо зараз війна, розруха. А тут місце є, нічого розчищати не треба. Ту саму квартиру можна купити в розстрочку.

— Чи давно тут таке, що майже нікого немає? — запитуємо нашу співрозмовницю.

— Останніх два роки, відколи пішов карантин, — відповідає жінка. — Воно почало загасати повністю. І з кожним роком все більше занепадає і руйнується, тому що догляду немає. Раніше була охорона, а зараз що? Он бомжі спалили будівлю, а що ти з бомжа візьмеш? У нього немає чим заплатити.

Масло в лопухах, а сметана в глечиках

Колись Великий базар процвітав. Надія каже, розквіт припав на кінець 80-их-початок 90-их років. Бо до цього умови були не найкращі.

— Я ще пам’ятаю цей базар, тут було таке болото, — згадує Надія. — Люди на лопухах продавали, бо ж газети не можна було тоді брати. Це вважалася пропаганда, то за газету можна було і сісти. Мішки такі були сірі, з-під макаронів, розстеляли їх і так продавали. Масло було у лопухах. Збивали люди масло своє. Ще пам’ятаю навіть була в глечиках сметана. Колотуху, так як ми ряжанку купляємо у стаканчиках, люди колись у глечиках продавали. Приходили на базар з баночками. А через Водокачку ми ходили туди, де газова контора, там була свиняча торговиця, свині там, сальне і таке інше продавалося.

Потім директором ринку, чи, як прийнято казати, базаркомом став чоловік на прізвище Малащук. Він облагородив Великий базар. Побудував молочний і м’ясний павільйони, щоб люди не торгували за дерев’яними прилавками.

— Строго було, — продовжує жінка. — Квитки були. Чому кожне місце позначено? Тому що за кожне місце бралося 20 копійок. На той час, то були гроші, тому що десяток яєць 80 копійок коштував.

Більше подібне на площу

Наша співрозмовниця йде у своїх справах, а ми заходимо через ворота на територію ринку. Перше, що нас зустрічає — двійко собак із кліпсами. Вони ліниво лежать біля зачиненого контейнера. Схоже, ці безпритульні чотирилапі — завсідники Великого базару, бо почувають себе тут господарями. Трохи далі сидить ще один пес, біля такого ж зачиненого контейнера.

У першому ряду немає жодної відкритої точки. Ліворуч на розкладці продають взуття. Трохи далі — господарські будівлі. Без вікон, без дверей. В одному з будиночків віконні отвори огортає товстий шар кіптяви. Схоже, це саме тут сталася та пожежа, про яку нам розповідала Надія.

У другому ряду відкрита одна-єдина точка, де продають одяг для військових. Далі нас зустрічає пустка — у третьому й четвертому рядах контейнерів майже немає. Там практично суцільна вільна площа. А колись тут був цілий лабіринт із торгівельних точок. Тепер майже всі контейнери позабирали.

На початку ряду відкрита одна «ракушка», на полиці якої стоїть старий білий сервіз. Трохи далі — ятка з посудом. У секторі, де прилавки, пусто. Рясно вкриті різнокольоровими графіті фанерні дошки, якими забиті вікна, виламані то тут, то там.

Виходимо на провулок Наумова. Свого часу тут, як і на Василя Земляка, біля Маленького базарчика була стихійна торгівля. Товари продавали просто на тротуарі. А зараз стоїть лиш один стіл, на якому соняшникова олія і туалетний папір. Обабіч столу на пішохідній доріжці розстелене полотно, на якому розкладені книги.

— У тебе колись був керосин. Ти ще продаєш? — питає один чоловік іншого.

— Так, 80 за літр, — лунає у відповідь.

Люди кажуть, великий базар може й тримався б, якби не одне але. Коли декілька років тому вкотре взялися розганяти стихійний ринок біля «Хлібодара», тим, хто перейде торгувати на Центральний ринок, пообіцяли певний проміжок часу не брати плату за місце. Пообіцяти пообіцяли, а гроші з людей брали. От і вийшло, що Великий базар повільно занепадає. В той час як Василя Земляка щоденно перетворюється на базарну вулицю. Жодному з попередніх керманичів міста ще не вдалося вирішити проблему зі стихійною торгівлею. Як все складеться цього разу — покаже час.

Читайте також:

Козятин у фото: криниця з годинником, кіт-симпатюля, та щасливі гості нової сім’ї

Вулицю Куликівського затопило, а журналісти «RIA» побували в ролі двірників

В Козятині найродючіша земля.Тут навіть кришка підземної комунікації дала врожай

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.