Дома у Петра Ситницького й досі зберігається факел, який він ніс протягом кілометру від містка у селі Комсомольському і далі, за 500 метрів від перехрестя.
- Ми з 12-річною донькою Діною виїхали автобусом до Комсомольського перехрестя, щоб подивитися на чоловіка, - згадує дружина Галина Ситницька. - Було дуже багато людей. Такий натовп. Я лише почула: "Біжать!Біжать!" - і побачила як вгору піднімається мій чоловік. Гарно біг, - посміхається Галина Григорівна.
Попередили про небезпеку
- Нас готували до цієї події протягом місяця, - розповідає Петро Йосипович, - Близько 80 кращих спортсменів зібралися у Вінниці. Ми проживали у готелі "Південний Буг". У перший день перед нами виступили люди з Москві, розповіли про серйозність заходу та про напружену обстановку і можливу небезпеку. Адже тоді капіталістичні країни, зокрема Америка, не брали участь у Олімпіаді і можливі були напади та вибухи.
Як готувалися бігти
- Тренування відбувалися у парку культури ім. Горького, - продовжує розповідь Петро Ситницький. - День розпочинався о восьмій годині ранку. Розминка, сніданок, а потім автобусом нас везли у парк. В 11 годині розпочиналися тренування. Відпрацьовували кожен крок, навчалися передавати вогонь та нести факел. Адже подія була дуже масштабна. Усе знімалося на відео і не можна було осоромитися в жодному разі. Тренувалися на виносливість. Бігали кілометри з піднятою рукою, а у ній обов'язково якась вага, що уособлює факел. До речі, сам факел важив 600-700 грамів. Продовжувалися тренування увечері. Раз у кілька днів проходили медогляд. Перевіряли тиск, робили кардіограму. Коли показники були невідповідні, то спортсмена заміняли. Та у нашому колективі такого не траплялося.
Попереду їхали БТРи
- З Вінниці до Житомирської області попереду всіх їхав автобус. Він розвозив спортсменів по етапам. Кожного спортсмена охороняла міліція. Заключав колонну ще один автобус,який забирав тих,хто вже пробіг дистанцію та передав вогонь. Я приймав вогонь біля містка у комсомольському. для цього переходили на стройовий шаг, піднімали руку вгору, з'єднували факели. Той хто передавав вогонь виключав газ, я навпаки запалював. Три-чотири кроки і починав біг. За мною з двох сторін бігли два спортсмени у такій самій формі, лише без вогню. Позаду були ще смпортсмени, вже у своїй, але в однаковій формі. Попереду нас їхали бронетранспортери, щоб застерегти у разі можливого вибуху. За бігунами - ескорт машин.
Увечері святкували
- Передали вогонь Житомирській області у селі Хажин. Усіх спортсменів привезли у Вінницю. На центральному стадоні "Локомотив" відбувалися урочистості. Кожному учаснику вручили медалі, грамоти та вимпели
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 17 від 26 квітня 2024
Читати номер
Anonymous