Вона мала у серпні відсвяткувати 17-річчя

Смертельна гра

На початку лютого цього року українське суспільство сколихнули новини про так звані смертельні ігри “Синій кит” у соцмережах. Нібито, підлітки настільки піддаються впливу невідомих кураторів небезпечної гри, що здійснюють самогубства. Про це йшлося в наших попередніх публікаціях. Так, 13 лютого два смертельні випадки в Донецькій та Івано-Франківській областях.

Далі по наростаючій новини про смертельні групи почали з'являтися практично кожен день. 15 лютого в Херсоні поліція запобігла самогубства двох 17-річних дівчат. Схожий інцидент з двома підлітками стався 19 лютого в Києві, підлітки залишилися живі.

У місті Дубно на Рівненщині поліція виявила цілу групу підлітків, які грали в «смертельні ігри». Останній випадок, зафіксований правоохоронцями, стався в Луцьку — дитину встигли врятувати.

Якщо ввести в пошуку соцмережі хештег # синій, то результати шокують: буквально кожну хвилину реєструється новий учасник.

Тільки протягом лютого було виявлено 13 тисяч українських користувачів у цих групах.

Чому саме “кити”?

Кити одні з небагатьох ссавців, які усвідомлено йдуть на суїцид, викидаючись на скелі або на суходіл. Можливо, саме тому цей морський гігант став символом групи смерті. “Море китів”, “f57”, “Тихий Дім”, “Розбуди мене о 4.20” — усе це невелика частина груп смерті таких актуальних нині серед підлітків. Чому актуальних? Тому що це гра, і вона затягує. Тільки приз у ній — смерть, а правила гри диктуються зовсім незнайомими людьми. Насправді, все геть далеке від веселих ігор — дітей просто залякують і шантажують.

Потрапити “в гру” дуже просто. До того, як це стало популярним у ЗМІ, дітей вербували в різних групах соціальної мережі “ВКонтакте”. З дітьми просто починали листування, переконували їх у власній унікальності та самотності, потім пропонували зіграти в гру. Після появи куратора, жертві присвоювали номер і починали давати завдання. Одним з перших завдань було надіслати свою геолокацію. Потім слід перейти за посиланням, яке давав куратор. Тільки-но дитина потрапляла на сторінку, там запускався таймер.

Цей таймер відміряв час, що залишився жертві на життя.

А оскільки посилання було закріплене за персональною IP-адресою, таймер завжди показував точний відлік часу, що дуже впливало на вразливих підлітків і надавало відчуття реальності того, що відбувається.

Далі завдання ставали цікавішими: вишкрябати лезом кита або метелика на руці, прокинутись о 4.20, піднятися на дах. Так само підлітку давалася спеціальна музика, яку він повинен був постійно слухати. Переважно це була мінорна електронна музика, де низькі частоти перемішувалися зі звуками моря та китів.

Після легких завдань і спілкування з куратором, квест ускладнювався. Наприклад, потрібно було зробити надрізи на руці, вбити тварину, стояти на краю даху або мосту. Заборонялося спілкуватися з друзями, які відмовлялися грати.

Як докази дитина повинна була постійно робити фотозвіт виконаних завдань.

Якщо дитина відмовлявся виконувати будь-яке із завдань і зіскакувала з гачка, куратор починав погрожувати підлітку особисто розправитися з ним, або завдати шкоди його сім'ї. Оскільки дитина заздалегідь надсилала свою геолокацію, організаторам було відоме її місцезнаходження.

Однак не можна назвати “групи смерті” єдиною причиною суїциду підлітків. Найчастіше в такі групи приходять діти з неблагополучних сімей. Цей тривожний дзвінок закликає батьків згадати про своїх дітей, щоб ними не "зайнявся" хтось із мережі.

— Тут можна зіграти на конфлікті між батьками і дитиною. Вкрай рідко батьки є авторитетом для дитини у віці від 12 до 16 років. Підлітку здається, що вдома його не розуміють, і він шукає собі якогось лідера і підтримку поза домом. Якщо вдома на нього постійно кричать, то в таких групах йому кажуть, що він герой і особлива людина, — ділиться спостереженнями психотерапевт Світлана Скринник.

— Батькам я рекомендую не нагнітати. Потрібно поговорити з дитиною, тому що є абсолютна різниця, коли дитина бачить інформацію в інтернеті або по телевізору, або чує її від батьків. Попереджати дитину про те, що вона може побачити такі групи і навіть зайти на них, але це небезпечно, — радить психотерапевт Скринник.

Батьки повинні пам'ятати про кнопки Конфіденційність у соціальних мережах. Дитячу сторінку можна і потрібно зробити закритою від чужих очей.

У дитини не повинно бути в друзях людей, яких вона не знає в реальному житті. Усе це, зрозуміло, потрібно обговорювати з дітьми, а не суворо забороняти.

Що каже статистика?

Що цікаво, згідно з даними Держстату України, підлітки дійсно схильні більше інших категорій населення до самогубств, але ось підштовхує їх до цього не «групи смерті», а відсутність уваги з боку батьків.

За даними Державного комітету статистики України, на 100 тис. осіб припадає 22 самогубства (середній показник у світі - 14,5 особи на 100 тисяч). Більшість, які вчинили самогубство - підлітки у віці до 14 років. Причому в цю статистику не входять випадки невдалих самогубств, які, за оцінками психологів, складають 6-7 випадків на 100 тисяч. осіб.

Серед дітей-самогубців 60% — діти з нормальних, повноцінних сімей. Майже 70% суїцидів здійснюють психічно здорові діти. У результаті аналізу трагічних фактів, можна стверджувати, що в більшості випадків, причина дитячого суїциду — це відсутність спілкування з близькими, обмежене увагу до дітей.

Проблема полягає в тому, що віртуальність породжує самотність, з якою підліток не в змозі впоратися самостійно. І іноді, реальне життя сприймається як гра з можливістю перезавантаження. Саме тому причиною самогубства стає погана оцінка, грубе зауваження вчителя, конфлікт з однолітками або втрачена річ. А іноді самогубство — це пошук нових вражень або самовираження, як у випадку з “групами смерті”.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.