З посмішкою читаєш, як виправдовується Стецюк

Ознайомившись з публікацією в районці «Для нас головне -  безпека учнів, за яких ми відповідаємо», звернувся до редактора за дозволом привезти на описану автором територію,  щоб разом своїми очима впевнитись в неправдивих заявах педагогів Козятинського училища.

Дивує, де та мораль і етика педпрацівників, які безсоромно маніпулюють словами:  бойові дій на сході України, турбота про безпеку учнів, розташуванням рядом торговельних закладів і т. і. Вони цим виправдовують свої недобропорядні дії. За кого приймають учнів та читачів ці педагоги, роблячи такі абсурдні заяви?

Як може пан директор дивитись в очі дітям ДЮСШ, учням, читачам, змушуючи їх  добиратися в гуртожитки та спортзал по маршруту в 20 разів далі, проходячи повз існуючого десятиліттями, а сьогодні закритим проходом, розташованим за декілька метрів від названих будівель.

А чи може нормальна людина стверджувати, що добираючись в 20 разів далі в гололід по неосвітленому та засніженому проходу, навіть без важкої валізи, безпечніше, ніж пройти 10 метрів по освітленій території до будівлі гуртожитку. І це за заявою директора “європейського училища” пана Стецюка зроблено з “заботою про безпеку дітей та студентів”.

Про яку турботу за безпеку дітей думає цей керівник? Будучи довгий час депутатом міської ради, він до цього часу не домігся від міськради встановлення знаків та  дорожньої розмітки пішохідного переходу через основну дорогу 8-ма Гвардійська біля базарчика ПРБ. Щоб хоч якусь безпеку гарантувати всім дітям гуртожитків та сотням жителів, які поспішають на роботу та залізничний транспорт вокзалу! А це тому, що він, напевне, не знає маршруту його студентів від училища до гуртожитку? Напевне, тому, що такі керівники пішки не ходять? Їх привозять автотранспортом на територію гуртожитків?

Прикладом дійсно турботи і відповідальності за безпеку дітей є працівники ДЮСШ,  які вимушені робити ще один вхід, попереджуючи травми дітей, що стрибають з зачинених воріт та хвіртки. І до відома пана Стецюка, їхній вхід ще не закінчений і розташований не з вулиці О. Кошового, як ви пояснюєте районці, а з проходу на міст залізничного вокзалу.

За словами пана Стецюка, його турбота про безпеку (заварена хвіртка) пов’язана з “бойовими діями на сході України, вимогою силових відомств про огорожу, єдиний контрольований вхід з охороною”.

Читач сам зробить висновок, чого варті ці заяви і оцінить, героєм чи антигероєм керівника, подивившись хоча б на фото так званого «центрального» входу з охороною, якого ніколи не існувало і не існує. Там, з часу вводу в експлуатацію до сьогодні — вільний прохід будь-кого вздовж території гуртожитків з вулиці 8-ма Гвардійська. Хіба можна так цинічно стверджувати неправду журналісту і читачу?

Педагоги стверджують, що перетворена була територія гуртожитків у туалет по причині кафе-бару, якого в спомині не існувало! За 8 років його роботи не було жодної претензії. Існував та існує в одній будівлі з різними входами магазин «Продукти» та «Кафе Дарія» для дітей студентів, які в тапочках забігали навіть зимою, щоб купити хліб, пиріжок, мівіну, воду, квас, попити коктейль чи каву. Крім того, тут не реалізовувалося спиртне, є каналізація і туалет.

Ніхто ніяк не заперечить, що територія кафе та площа «Боровського» утримувалась і утримується в зразковому стані. До речі, за 18 років та час царювання пана Стецюка, в розпорядженні якого тисячі рук молодих людей, жодного разу не прибрали згадану площу, хоча б від листя 30-метрових беріз. А за весь цей час, з моєї голови корона не впала і я задоволений тим, що перехожі як діти, так і дорослі, стали поважати чистоту та порядок і кидають папір та пакети в сміттєву урну, яка стоїть за парканом навіть непрацюючого магазину – кафе.

Користуючись нагодою, звертаюсь до керівництва місцевої влади, з проханням виділити кошти на працівника для утримання згаданої території, або своїм рішенням закріпити територію за діючим навчальним закладом. Шлях від Цесіса до залізничного вокзалу через згадану площу, як і вулиця 8-ма Гвардійська, є воротами в районний центр і вони мають бути для населення прилеглих сіл та районів прикладом утримання їхніх територіальних громад.  

Вище викладене є лиш реальною інформацією для читача, тому що сьогодні преса не є “пропагандистом негативу”, як пише районка. А органом викриття негативних дій окремих керівників. На жаль, у нас ще не існує дієвих органів, які б заставили виправити негативні, антисоціальні дії керманичів, опубліковані в пресі. Тому нічого не змінюється.

Як факт, сам пан Стецюк в кінці публікації газети «Вісник Козятинщини» впевнено заявив, що скільки б не було публікацій, він переконаний у правильності своїх дій.

Тобто, як у воду дивився автор статті в газеті “RІА-Козятин”, що пан директор не відступно діє за принципом: “я сказав, що люміній, а не алюміній!!!”

Василь МОРДЮК, песіонер-залізничник

Р.S. А який сміх викликає інформація зі статті в районці, що “з електричок дітей зустрічає і супроводжує черговий майстер, якщо сумка важка, відчиняє ворота біля жіночого гуртожитку”!

Тут тепер центральний вхід до гуртожитку і еіякої охорони не було і немає

А це магазин-кафе, про який йде мова в статті

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.