Прославляємо козятинський край і Україну

У столиці Болгарії в місті Софія 25-26 листопада пройшов Абсолютний Чемпіонат Європи серед дорослих, Ваговий Чемпіонат Європи серед молоді (1994-1998 р.н.) U22 та Ваговий Чемпіонат Європи серед кадетів (U16) у розділах «куміте» та «ката». Відомо, що бюджет турніру склав 75000 доларів США.

Готувалися власними зусиллями

Відбором до цього був Чемпіонат України у Полтаві. Він зібрав найкращих бійців до збірної України. Часу на “відпочинок” було зовсім мало. Тому відразу після закінчення відбору спортсмени, що увійшли до основи збірної, приступили до посиленої підготовки. Дивним було те, що за останні 2 роки, перед змаганнями такого рівня збірна команда не мала змоги пройти підготовчий табір до виїзду. Отож,  готувались власними зусиллями у своїх клубах.

Болгарія зібрала рекордну кількість спортсменів за останні 3 роки — більше 350 людей з 24 країн Європи. Усі боролися за звання чемпіона.

З’їхались найкращі бійці з України, Вірменії, Азербайджану, Бельгії, Болгарії, Білорусі, Німеччини, Данії, Іспанії, Франції, Грузії, Греції, Хорватії, Угорщини, Італії, Литви, Латвії, Молдови, Нідерландів, Польщі, Румунії, Швеції, Словаччини та Росії. Найсерйознішу конкуренцію мали команди з найбільшим складом учасників. Це Україна (44), Болгарія (46), Угорщина (40), Литва (56), Польща (53).

Тяжка дорога

Виїжджала команда України трьома автобусами: два зі Львова та один з Києва. Усього разом з 44 виступаючими. З нами також їхали рідні та близькі люди, працівники каналів телебачення, головні тренера збірної України (Володимир Прядка, Олександр Король, Сергій Мутін, Іван Шимків) президент УФКК Олександр Гончаренко.

Отож, 23 листопада о 5 ранку почалась моя довга та пекельна дорога. О 8 ранку ми вирушили зі столиці: Козятин-Київ-Чернівці-Румунія-Болгарія. Це 39 годин в дорозі. Вони здавались вічністю.

Для мене цей місяць підготовки та дорога були по особливому важкими. Місяць виснажливих та постійних тренувань, суворі дієти, сушка, правильне спортивне харчування, діуретики, скидання та підтримання ваги. Більше доби без їжі та води, і це все заради того, щоб попасти в свою вагову категорію (-55 кг) і вуаля, з 57 кг я скинула до 53 кг. Для мене це був мій особистий результат. Я змогла, я поборола себе та свої бажання!

Так, було важко, дуже важко, хотілось плакати, дуже хотілось їсти та пити, але це спорт… а в спорті і не тільки на такі жертви підеш.

Усю дорогу зі мною жартували, типу “Останні 100 км до Софії Настюха біжить за автобусом”.

Та на цьому наші пригоди тільки починались. Згідно з графіком, до місця офіційного зважування (готель “Марінелла”) ми мали приїхати ще об 11 годині дня, а в результаті ми були на місці тільки о 19.00. Наша команда була останньою,  яка пройшла офіційне зважування та реєстрацію…

Перший день змагань видався вдалим

Згідно з регламентом, в перший день змагались кадети та молодь у розділах “ката”, та тільки кадети у розділі “куміте”. Чемпіонат Європи проходив на величезній “Арена Армеец Софія”.

О 10 ранку почались змагання, тут спортсмени демонстрували поодинці свої вміння, майстерність, техніку, харизму, швидкість, різкість та правильність виконання певних елементів, блоків, ударів та стійок, з’єднаних воєдино, що і має назву “ката”.

Перше коло було для мене дуже вдалим. Одноголосним рішенням, обійшовши спортсменку з Болгарії (Tsvetelina Ivancheva), я пройшла в друге коло змагань. І за вихід у четвірку поступилась спортсменці з Іспанії (Lidia Soriano), що наразі стала призеркою в цьому розділі змагань.

Загалом перший день видався вдалим, і приніс для нашої збірної 4 золотих медалі, 1 срібну, 3 бронзових.

Я відчувала підтримку та тепло

Подивившись на Софію тільки з вікна автобуса, ми поїхали відпочивати.

І вже 26 листопада відбувалось грандіозне міжнародне дійство — чемпіонат Європи серед молоді та Абсолютний Чемпіонат серед дорослих. Це був день видовищних поєдинків, запеклої конкуренції та людей, що жадають перемоги! В очах кожного горів вогонь, але переможець з татамі виходив тільки один!

Дивлячись на своє жеребкування, в моїх думках лунало тільки одне “16 спортсменів — 16 “топових” дівчат — 16 фавориток, що постійно здіймаються на вершини п’єдесталів європейських чемпіонатів…Так, важко мені буде”. Я дуже сильно хвилювалась. Важко виступати, коли на тобі висить такий вантаж відповідальності.

Коли там, за 3 тисячі кілометрів за тебе вболівають твої рідні та близькі люди, вони вірять та надіються на твою перемогу. Безліч людей підтримували мене на відстані, та засипали повідомленнями зі словами віри та надії, підтримки та успіху. І навіть за тисячі кілометрів я відчувала цю підтримку та тепло. І на душі ставало легше. У мене була там неймовірна підтримка з боку мого друга та близької людини — Роми Кривицького. Він підтримував та надавав віри в себе. “Настя, це твій шанс, ти йшла до цього довгих 6 років, ти тренувалась, не покладаючи зусиль. Зроби це. Або ти зробиш це сьогодні, або опустиш руки, і  вже не зробиш цього ніколи. Я тебе знаю! Вийди і зроби те, що повинна. Я в тебе вірю, з Богом!” З такими словами я йшла на свій перший поєдинок зі спортсменкою з Бельгії (Shanty Jacobs). Основний час — 2 хвилини — одноголосне рішення: перемога в кишені.

Я у півфіналі

З радості перше смс батькам “Я вийшла в вісімку”. Надалі мене чекав бій з румункою (Mandalina Cupsa). Чесно і відверто — я дуже хвилювалась за цей бій, адже ця дівчина є постійною чемпіонкою серед дорослих та молоді. І бій обіцяв бути цікавим та напруженим. І ось той самий “час X”. Знову слова “або зараз, або ніколи”. І тут вже вирішувалась доля — або програти і бути ні з чим, або виграти і вийти в четвірку!

І знову бій, основний час, “пробита печінка” і перемога в кишені! Ура, я в півфіналі!

Одноголосне рішення суддів, повні очі сліз радості і в голові думка: “Не такий страшний вовк, як про нього говорять”.

Стала бронзовим призером чемпіонату Європи

Поєдинок за вихід до фіналу не примусив себе довго чекати. Timea Berencshi (Hungary) була моєю третьою суперницею. У результаті - я посіла третє місце в категорії молодь (U22) — 55 кг.

Увійшовши в перший день змагань у вісімку кращих “катистів” Європи, другий день змагань в розділі “куміте” виявився для мене дуже вдалим. Я стала бронзовим призером чемпіонату Європи, піднялась на третю сходинку п’єдесталу  серед  найкращих каратистів Європи своєї вікової групи.

Я довгий час не могла прийти в себе і повірити, що це сталось. Я ніколи не відчувала перемогу на смак на такому рівні.

Чи то воно так має бути, чи просто я так довго йшла до перемоги, що зараз не можу усвідомити… довгих 6 років я йшла до цього, і нарешті. Нарешті і я принесла до збірної одну медаль! Емоції просто переповнювали, змішувались між собою, були дивні відчуття і здавалось, що я сплю!

За результатами, до скарбнички нагород додалось ще 2 золотих, 3 срібних та 4 бронзових медалі.

Спорт не має відношення до політики

І ось вечір, як кажуть люди, “з корабля на бал”, то для спортсменів це “зі спортивного довгі в плаття”. Відбулась святкова “сайонара”. Це таке святкування, де всі спортсмени та тренери можуть гарно провести час, поспілкуватись та розважитись. Де вже немає шуму арени, немає напруження та хвилювань перед стартом. І знаєте, це дуже круто! Це неймовірно об’єднує всіх нас. Круто мати друзів не тільки в своїй державі, а по всіх куточках планети. І я спокійно можу сказати, що якщо колись я приїду чи то в Болгарію, чи в Литву, Грузію, Іспанію, Францію, Грецію, мене з радістю зустрінуть та не дадуть бути самій!

І спорт не має відношення до політики! І не важливо, якою мовою ти розмовляєш, якого кольору твоя шкіра та прапор держави, в наших жилах тече одна кров. І в будь-якій країні світу нам є кому сказати ОСУ!

Ціна перемоги

І знаєте, ось я повернулась додому, до своєї держави, в рідну домівку, і разом з привітаннями чую таку річ: “Настя, а вартий був цей кубок і медаль твого витраченого здоров’я, часу та грошей?” Відповім: “Варто!” Такі поїздки варті тих сотень євро, тих 30-40 годин в дорозі, втрачених нервів та розбитого тіла! Це те, чим я живу! Відчуваю солодкий смак перемоги, та гіркий присмак поразки! Переборюю свої слабкості! Переступаю через купу бруду та лицемірства! Змінюю себе та свої звички!

Я люблю бачити нові країни та міста! Спілкуватись та вивчати мову різних народів! Заводити нові знайомства! Це мій розвиток! Це моє самовдосконалення!

Щира подяка

Я вдячна своїм рідним за підтримку та вболівання. Я дуже вдячна своїм батькам, які протягом цих років підтримують, дають мені надію, віру в себе і своє майбутнє! Я дякую тим людям, які залишаються поруч зі мною протягом багатьох років. Щира подяка моєму тренеру - президенту Української  федерації кіокушинкай карате Олександру Валерійовичу Гончаренку, моїм друзям з ГО “Молодіжний актив Козятина” за підтримку. Дякую народному депутату України Петру Юрчишину за фінансову допомогу. Особлива подяка депутату міської ради та моєму старшому товаришу, другу  Вадиму Рожуку за  підтримку, допомогу у виїзді на турнір. Щиро дякую тренерам з боксу СК “Сталь”, моїм друзям, Олександру Дровалю та Роману Ковальчуку, які вклали в мене свою душу та знання, за технічну та фізичну підготовку до змагань.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.