Лікар лікарю різниця

У попередній статті звернулася жінка 59 років, а я — бабуся маленького внука, якому лише 3 роки. Він по вині та недбалості завдитячого відділення з 4-місячного віку хворіє на алергію (так нам повідомили лікарі 1-ої обласної дитячої лікарні при обстеженні). Тому, що з 4-місячного віку в дитину влили стільки сильних антибіотиків (кожних 2-3 місяці), що лікарі Вінниці взагалі забороняли колоти. Через це, з 4-місячного віку ми стоїмо у Вінницькій лікарні № 1 на обліку. Кожних півроку нам потрібно їздити на консультацію у Вінницю, а то й залишатися там на лікування. І що головне — направлення 2 рази в рік у нашій лікарні взяти неможливо, за винятком одного дитячого прекрасного лікаря Олени Чуби. На жаль, таких дуже мало (одиниці).

А тепер до головної теми …

З 16 по 22 березня 2017 року мій внук потрапив у дитяче відділення з діагнозом “ларотрахобронхіт”. Прийняли відповідне лікування без уколів антибіотиків. Нам пощастило, що на той час у відділенні якимось чином працювала Надія Станіславчук. Вона грамотно і швидко призначила дитині лікування, знаючи, що дитина алергик. Були зроблені відповідні аналізи і ультрадіагностика, яка показала, що збільшена селезінка, нирки, сечовий міхур — не в порядку, плюс цукор 9,5 в крові. Нам терміново потрібно було їхати у Вінницю на дообстеження. Тим більше, це був час, коли нам на консультацію.

Моя дочка звернулась в сімейну медицину до Павла Кульчицького. 22 березня він відмовив. 23-го — не дав направлення. У тому числі Юлія Юшкевич та завідувач Микола Кудраш. Вони просто сказали: “Що хочете, те й робіть зі своєю дитиною, направлення не дамо”. Коли моя донька відповіла, що будемо скаржитися, вони, посміхаючись, відповіли: ”Куди хочете жалійтесь, ми тут давно працюємо, і нам ніхто нічого не зробить”.

Запитання: “Для чого такі лікарі, які не виконують своїх прямих обов’язків???”

Коли моя донька дочекалась Олену Чубу — єдиного лікаря з сімейної медицини, який заслуговує на повагу і людяність від пацієнтів і до пацієнтів

— і попросила направлення на планову перевірку у Вінницю, то медсестри (на жаль, не знаю їхніх прізвищ, але були в кабінеті) визвірилися до лікаря. “Навіщо ви даєте, хай їде, куди хоче!” — волали. На це Олена Володимирівна відповіла: ”Це мій прямий обов’язок як лікаря давати направлення”.

А тепер, шановні, стоп! Поясніть мені, будь ласка, яке право має медсестра будь-яка, відкривати свого “чорного рота” до лікаря???  Хто кому повинен підкорятися? Лікар медсестрі, чи навпаки?

Вибачте, але таке відношення лікарів (Юшкевич Ю. В., Кульчицького П. В., Кудраша М. В.) не допустимо, особливо до хворих дітей. І, якщо головний лікар не може дати “прочуханки” і поставити на місце свій медперсонал, то, вибачте мені, потрібно поставити на його місце іншу людину, яка зможе це зробити.

Цією людиною я вважаю Віру Кравчук, яка працює завідувачкою інфекційного відділення ЦРЛ. Вона зможе навести лад у лікарні. Нічого, що вона жінка, за цієї жіночністю ховається сильна, вольова, ввічлива, розумна статура, яка зможе все поставити на свої місця.

Вибачте, шановні лікарі, але за три роки ви вже дістали до глибини душі. Навчіться, будь ласка, людяності, поваги до своїх пацієнтів. Поставте хоч раз себе на місце матері, дитина якої хворіє. Юлія Володимирівна Юшкевич, звертаюсь до вас: “Хай чоловіки не знають материнства, бо вони чоловіки, а ви ж жінка і теж напевно мати… І повестись так з хворою дитинкою — це непростимо… І запам’ятайте, нічого немає вищого, ніж Божий суд на вами та всім людством!”

Хочу попередити, що одним листом у RIA це не обмежиться. Такий же самий лист, тільки з додатковими обстеженнями дитини впродовж 3-х років, я передаю в Міністерство охорони здоров’я України. І нехай міністерство вирішує, що з вами робити. А я за цей час ще знайду багато людей, до яких ви відноситесь нечемно. Пробачте, але ви перейшли межу людяності!!!

Коментар районної лікарні

Ігор Грубеляс, заступник головного лікаря:

— Щоб спростувати чи підтвердити звинувачення, які лунають на адресу підпорядкованого нашій лікарні лікаря, потрібно підняти медичну документацію за всі чотири роки життя цього хлопчика. У листі лікаря звинувачують, що йому були призначені антибіотики, яких дітям не можна давати. Але існує певний протокол лікування пацієнтів дитячого віку. Цей протокол затверджений Міністерством охорони здоров’я і ми його не порушуємо. Пацієнти та їх родичі починають звертатися до різних лікарів, йдуть за порадою до працівників аптек, займаються самолікуванням. І в кінці кінців винним в погіршенні стану здоров’я пацієнта стає той лікар, до якого зверталися з самого початку хвороби.

У листі жінка скаржиться на одного підпорядкованого нашій лікарні лікаря і трьох лікарів з сімейної медицини. Щодо мого лікаря, то згідно з протоколами та стандартами було обов’язковим призначення антибіотиків. Службове розслідування щодо того чи було призначено, чи ні той чи інший препарат, не проводиться. Вивчається лише медична документація, по якій важко встановити потребу в призначені препаратів. Можна лише рекомендувати той чи інший антибіотик, з тієї чи іншої групи. Є 4 групи антибіотиків, найчастіше призначаються — 2 групи. Чекати бактеріологічний посів на той чи інший антибіотик протягом 5-7 днів, коли у дитини висока температура, є не правильним. Я вважаю, що лікар поступала правильно. На сьогоднішній день з’явилися тести на грип, ротовірус, інші мікроби та віруси, але вони коштують від 100 до 200 грн, але і вони не завжди є в аптеках. Про лікарів з іншої медичної установи нічого сказати не можу, треба звертатися до керівництва первинної ланки медицини.

Надія Станіславчук, заступник головного лікаря з питань дитинства та пологової допомоги:

— У нашому відділенні хлопчик був на лікуванні. Коли до виписки залишилось близько тижня, його родичі захотіли везти хворого на консультацію та дообстеження у Вінницю. Я дала пораду, що треба закінчити лікування в стаціонарі, почекати днів 10 і тільки тоді везти дитину у Вінницю. Дообстеження треба робити, коли організм очистився від ліків та має стабільний стан. Родичі хлопчика не дослухалися до моїх порад і звернулися до лікарів з сімейної медицини. Чому і при яких обставинах їм там відмовили в наданні направлення до Вінниці, мені не відомо.

У “сімейній медицині” (Козятинський РМЦ ПМС)  повідомили:

— 22.03.2017 р. дана особа дійсно звернулась до сімейного лікаря Козятинської АЗПСМ №1 Кульчицького П. В. із проханням надати направлення її дитині на консультацію до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Лікар поцікавився, де на даний час знаходиться дитина, на що у відповідь почув, що дитина на стаціонарному лікуванні у Козятинській ЦРЛ. Не маючи змогу оглянути дитину та не маючи перед собою відповідної медичної документації (амбулаторна картка Ф.025, епікриз стаціонарного лікування), сімейний лікар відмовив у видачі направлення. Завідувач Козятинської АЗПСМ №1 Кудраш М. В. роз’яснив порядок видачі направлень на консультацію в медичні заклади вторинного та третинного рівня, а також пояснив, що на період знаходження дитини на стаціонарному лікуванні цим питанням займається лікуючий лікар Козятинської ЦРЛ. Із сімейним лікарем Радогощиною Ю. В. дана особа не спілкувалась.

Після цього всього Ковальчук Л. почала погрожувати лікарям, розмовляти нетактовно, а також обіцяла звернутись в газету “RІА-Козятин”.

Порушень з боку лікарів Козятинської АЗПСМ №1 на предмет порядку видачі направлення у ВОДКЛ не було”.

Людмила КОВАЛЬЧУК

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.