«Мамо, не переживай, сьогодні нас обстріляли, але ти ж розумієш — я там, де маю бути»

• В суботу, 4 березня Козятинська громада попрощалася з Героєм України Мар’яном Шереметом. Спочатку загиблого воїна вшанували у церкві Назарянина.
• На площі з захисником України попрощалися громадою.
• Поховали Мар’яна Шеремету на Алеї слави міського кладовища

Зустріла Козятинська громада свого захисника живим коридором від Центральної районної лікарні до церкви Назарянина, що на вулиці Незалежності. Саме в тій церкві  вшановували воїна та провели за загиблим Героєм скорботну молитву. Пастор церкви Володимир Шорін говорив молитовними творами, які читав з біблії, а на монітор були виведені світлини життя воїна на передовій. Пастор читав з біблії псалми та заспокоював себе, рідних і близьких Героя, що людина в земному житті знаходиться тимчасово. Чому забрав Бог Мар’яна так рано, пастор не знає, але він впевнений, що Господь вже оцінив його заслуги і візьме його до царства небесного, адже немає більшого подвигу, як любити і захистити свого ближнього. 

— Ми всі маємо пам’ятати і шанувати свого захисника і ми з ним обов’язково зустрінемось, — сказав Володимир Шорін.

В кінці своєї проповіді настоятель церкви Назарянина закликав присутніх ще раз помолитися за душу загиблого воїна і кожен хто хоче, щось згадати за Мар’яна, може вийти й сказати, яким вони знали його при житті

Першим висловився друг Мар’яна Вячеслав. Він, як тітка Героя Оксана, були у великій скорботі. Щось було тихо сказано, щось сказано ледь стримуючи сльози. 

— Немає таких слів, щоб виразити всю скорботу та біль цієї утрати. Ми дякуємо йому, як мужньому воїну. Він був душею компанії і справжнім другом. Він залишиться у наших серцях навічно, — сказав Вячеслав.

Колеги по роботі кажуть, що Мар’ян був дуже наполегливий та впевнений у своїх силах, так швидко навчився всьому з технологій ковбасних виробів. Він був дуже відповідальним і на нього можна було покластися завжди і у всьому. У всьому намагався знаходити позитив.і ніколи не втрачав почуття гумору та був завжди веселий.

Дідусь Мар’яна з позивним «Чапай» має трирічний стаж війни на сході України, як учасник АТО. Повністю підтримує сказане настоятелем. Каже:

— За воїнів треба молитися. Там на передовій немає жодного, хто не вірить у Бога. Навіть ті атеїсти, які приходять на передову, падають на коліна і моляться Богу. Чому Господь забрав Мар’яна так швидко і такого молодого? Мабуть, через те, що він кращий.

В дідуся воїна ми запитали чому має позивний «Чапай»

 —Так мене звати Василь Іванович, —сказав він 

Колега по роботі Даша розповідає, що вони з Мар’яном потоваришували з першого дня, як він тільки прийшов на роботу.

— Це була настільки щира і позитивна людина, що з ним хотілося спілкуватися. Ми дуже багато часу у вихідні чи після роботи компанією гуляли містом. Коли його не стало, мені хочеться пройтися по тих місцях, де ми з ним гуляли.

Майже це саме сказала інша співробітниця комбінату Ліна. 

— Як нам зараз його не вистачає, — каже Ліна. — Він нас возив на екскурсію в Чорнобиль. Коли в грудні минулого року йому прийшла повістка ми всі перелякалися за нього. Казали, Мар’ян, ти ж ідеш на війну. А він нам — дівчата, ви що, війна, це щоб, гнати з нашої землі ворога, це саме те, що мені треба. Як шкода, що його не стало.

Мама Героя Олена в більшості випадків спілкувалася з сином СМСками. Якось він  матері написав. «Були на завданні і нас обстріляли, та ми встигли вскочити в окоп. Мама сину писала: «Як у тебе з нервами. Сину, бережи себе». Він показав смайликом матері, що у нього з нервами все добре, в словах написав: «Мені подобається те, що я роблю, це якраз для мене. Мамо, ми бойове братство, я там, де маю бути». 

Прочитала мати одну із останніх СМСок Мар’яна і розплакалась над тілом свого сина. Коли стрілка годинника повернула на полудень, до церкви Назарянина приїхали  Мар’янові побратими і траурна процесія взяла курс на площу.

На площі Героїв Майдану свого захисника зустріли його друзі, однокласники, колеги по роботі та близькі і знайомі батьків воїна, побратими по службі, представники влади на чолі з міським головою та жителі міста.

Мітинг-реквієм за загиблим Героєм відкрила начальник Козятинської культури Світлана Рибінська. Почала вона його такими словами:

— Сьогодні знову наше місто охоплено скорботою та горем. І хоч за календарем вже весна, у нас ще жорстокий лютий. Серце наповнене болем і безмежною злістю до ворога. Хто взагалі їм дав право вершити людські долі? Хто дав їм право ступати на нашу землю? Найсміливіші, найвідважніші стали в оборону нашої держави. Так, їм, як і всім іншим, хочеться випити запашної кави, обійняти рідну людину, спати в теплому ліжку. Але вони пішли самовіддано захищати усе те і всіх тих кого найбільше люблять

Далі ведуча мітингу зупинилася на коротенькій біографії Героя.

Мар’ян Шеремет народився 27 вересня 1998 року. Навчався Герой України у школі № 1 ім. Шевченка. Крім шкільної освіти він у 2015 році здобув ще й музичну —  досконало володів грою на саксофоні. Згодом був призваний на строкову службу ЗСУ. Після служби в армії вивчав  ветеринарну медицину в «Подільському державному аграрно- технічному університеті» в м.Кам’янець- Подільський.

7 липня 2020 року він влаштувався на роботу в ТОВ «Козятинський м’ясокомбінат» звідки 17 грудня  2022 року був призваний до лав ЗСУ.

Старший солдат, Мар’ян Шеремет 28 лютого 2023 року відданий військовій присязі, на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність трагічно загинув поблизу н.п. Дубово - Василівка Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу.

— Герой України до останньої хвилини був вірний присязі та віддав своє життя за вільне життя українців, —  сказала начальник Козятинської культури Світлана Рибінська.

Про Мар’яна на площі говорили міський голова Тетяна Єрмолаєва, пастор церкви Назарянина Володимир Володимир Шорін, вчителька загиблого воїна Інна Наумова. Вона пообіцяла, що зробить все можливе, що пам’ять про наших захисників була вічною.

Після виступів міського голови, пастора вчительки Мар’яна та голови профкому м’ясокомбінату з Героєм України стала прощатися громада. Процес прощання з захисником України трохи затягнувся, адже у Мар’яна було дуже багато друзів. 

На міському кладовищі з воїном попрощалися в останнє. Поховали його на Алеї слави під гімн України та військовий салют від побратимів

Читайте також:

Самгородоцька громада провела в останню путь Героя Василя Трончука

За рік війни Козятинщина втратила більше 60 Героїв. Згадаймо тих, хто загинув за нас 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.