Він був військовим, бізнесменом, любимцем молоді і помер військовим

• В неділю, 5 березня громада нашого міста попрощалася з захисником України відомим успішним бізнесменом та любимцем молоді Олександром Куницьким.
• Спочатку прощальна літургія пройшла по місцю проживанню померлого, а потім з ним прощалися на площі. Поховали Олександра Куницького на Алеї слави міського кладовища

Ця сумна звістка облетіла Козятинщину до будинку Олександра на вулиці Тихій (колишня Шмідта) стали сходитись близькі померлого воїна, родичі, його друзі.Заупокійну панахиду провів священик Православної церкви України Василь Влізло.

Після заупокійної молитви траурна колона перемістилася на площу. Підполковник Куницький приводив у дію в нашому місті молодіжні проекти. Мав багато друзів, яким допомагав при скруті. Коли на Україну напали московити він повернувся до українського війська і став захисником українців. І якось було соромно за нашу громаду, що на момент коли захисника України заносили на площу його зустріли (43) козятинчан.

Мітинг реквієм відкрила заступник директора будинку культури Лариса Ромасько. Мітинг вона почала словами:

— Шановна громадо. Сьогодні наша площа знову омита гіркими сльозами болю. Ми проводжаємо мужнього воїна в останній путь. В середині промови вона торкнулася коротенької біографії військового.

Народився Олександр Куницький 22 лютого 1967 року в с.Сестринівка.

Навчався в першій школі, після 8 класу вступив в Бердичівський машинобудівний технікум. З 1986 по 1990 рік був курсантом Ленінградського вищого училища залізничних військ та військових сполучень

По розподілення був направлений на службу в ракетні війська на посаду начальника відділення. Після переїзду в рідне місто в 1999 році почав успішно займатися бізнесом.

Коли почалася російська агресія на сході України з 14 лютого 2015 по 6-те квітня 2016 року старший інженер технічної частини в/ч 3631 брав безпосередню участь в АТО, в забезпеченні її проведення, захисті та незалежності України. З 2016 року по 2021 рік обіймав посаду заступника командира з озброєння. З 2021 року по теперішній час офіцер кінологічного відділу в/ч А2320.

Підполковник збройних сил України до останнього дня був вірний своїй Державі та українському народу.

Заупокійну молитву на площі провели настоятель храму Святого Іллі благочинний Вінницько-Тульчиеської єпархій Роман Масира та настоятель Покрови пресвятої Богородиці митрофорний протоієрей Василь Влізло.

Після проведеної панахиди слово мали Отець Роман та міський голова Тетяна Єрмолаєва. Міський голова сказала наступне:

— Олександр — це кадровий офіцер. Молодим був офіцером, служив, повернувся додому, займався бізнесом і з 2015 року знов повернувся на службу. Підполковник Олександр Куницький не ветеран — це діючий офіцер і та хвороба, яку у нього знайшли його з’їла за три місяці. 3–4-и місяці людина, яка мала багато справ і мрії її немає. Думки, родину, дружину дітей і невістку він знав, що буде добре. З 2015 року він воює за Україну тільки хвороба виявилася сильнішою від нього Сашу знають дуже багато людей, тому що він був прикладом розумного, такого потужного, талановитого менеджера, який міг займатися різними бізнесами і у всіх був успішним. Знали Олександра, як привітну і дуже щедру людину. Я впевнена, що зараз тут стоять люди яким він допоміг. Більшість людей знали коли тобі погано то треба зустрітися з сашком. Він допоможе і втішить. Чим би він не займався у нього все виходило. Після бізнесу знов 7 років військової служби. Безперестанку стрес. Це ми зараз чуємо, що це кінологічна частина чи відділ. Коли людина захворіла її переводять на таку посаду, де у нього буде менше навантаження. А до цього були окопи на передовій. Він там був і вклав частку в перемогу України. Вклоняємося тобі, вклоняємося родині. Немає тих слів, якими можна вгамувати ваш біль. Бо це втрата не лише військового, а втрата дуже порядної людини в нашій громаді. Спочивай з миром, ти більше зробив чим міг зробити. Ти віддав все, що у тебе було — час, здоров’я і своє життя за кожного з нас, щоб ми сьогодні могли тут стояти. Єдине чим ми можемо тобі віддячити, це просити в Бога, що ти знайшов гідне місце на небесах сказала міський голова.

Потім з померлим військовим стала прощатися громада. До речі, під час прощання з Олександром людей на площі було близько півтори сотні. Тільки це все одно мало для 25-ти тисячного Козятина.

Сами теплими словами про Олександра відгукнулися Микола Жирний та Борис Сичевський, а приятель Бориса сказав:

— Про Олександра можете написати все те, що сказала Єрмолаєва. Можете лише добавити, що він любив запроваджувати для молоді проекти і вони його любили.

На площі знов заграли «Пливе кача» і траурна колона з підполковником Куницьким взяла курс до міського кладовища. Поховали його на Алеї слави під Гімн України та військовий салют.

Читайте також:

«Мамо, не переживай, сьогодні нас обстріляли, але ти ж розумієш — я там, де маю бути»

Самгородоцька громада провела в останню путь Героя Василя Трончука

За рік війни Козятинщина втратила більше 60 Героїв. Згадаймо тих, хто загинув за нас 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.