Пройшов майже рік, як скоротили чотири посади працівників їдальні школи №1. Про це ми розповідали нас сторінках газети. Мова йшла про те, що на думку двох кухарів, усе було спеціально сплановано, щоб позбутися конкретних не угодних людей з роботи. За активну позицію в питаннях недоплати техпрацівникам, безкоштовного харчування 1-4 класів, якості харчування приватним підприємцем.
На сьогодні одна із звільнених на пенсії, інша судиться з керівницею школи пані Юр-Кирилюк за поновлення на посаді. До вашої уваги її лист у редакцію з проханням його опублікувати.
"Я довгий час моїх поневірянь не можу знайти відповіді на багато питань, може хто допоможе? 1 вересня діти пішли до школи. На святковій лінійці адміністрація їм розповідала: ”Україна — Європейська країна, у нас всі рівні мають права, народ керує, у нас також свобода слова!” У класі вчителі роз’яснили дітям, що це все означає: ”Свобода слова — коли ми вільно можемо висловлювати свої переконання і за це не переслідують.”
Моя дитина прийшла додому, запитала: “Мама, чому так говорять у школі, а насправді це неправда?” Дитина не виросла ізольовано, вона живе в суспільстві і бачить реалії. Ця дитина після школи, де таке враження, що дітей зомбують: “У вас все добре, все чесно, ви керуєте державою.”
Так от ця дитина приходить додому, а вдома мати, яку за цю “свободу слова” рік назад звільнили з роботи. І як я маю пояснювати своїм дітям тепер? Що в школі злегка перебільшують роль народу у керівництві державою, що прості люди, як були безправні, зацьковані, обмануті владою, так і є, нічого ж не змінилось.
У Козятині існує влада (всі вищі і нижчі чиновники разом) і окремо існує народ. Якось вся ця еліта, яка керує нами, живе і існує, як дружня сім’я. Вони собі окрема каста, дружать разом, керують, один одному виписують грамоти, премії, вшановують, вішають портрети на дошки пошани. Якщо у когось із них трапляються неприємності, наприклад: хтось із простолюдинів на вельможу “гавкнув” — то зразу, всі разом об’єднаються і затопчуть ту бідолаху.
Ото б щоб і нам, простим людям, таку єдність! Ви уявляєте, яка ми тоді сила, як би ми захищали один одного!?
Окремої уваги заслуговує наш суд. Якщо ви мали необачність, і на суді брехуна назвали брехуном, то вас вмить засудять — тепер ви відповідач, злочинець і будете відповідати по всій строгості закону. А пану судді ви повинні ще дякувати за його доброту, бо він (як сам сказав) міг віднести цю справу до кримінальних, тоді вам було б непереливки.
Так чим же моє теперішнє світле Європейське життя відрізняється від учорашнього темного комуністичного минулого? Сорок років я прожила, а так паршиво ще ніколи не почувалась. Багато органів є в Україні, які тільки на словах захищають права і свободи людей. Повірте мені, в багатьох кабінетах я побувала, скрізь тільки образи і насмішки. Усі ці люди абсолютно не розуміють, яка їх роль на службі в поліції, прокуратурі, суді… Ми собі розуміємо ці професії — як слуги народу, вони повинні захищати права людей. Насправді ж ці посади використовують тільки для власних вигод.
Я пройшла весь шлях поневірянь по владних козятинських кабінетах, судах. І це у мене треба запитати про свободу слова в Україні, про реформи, справедливість, світле нове життя. Усе це, на мій погляд, неправда!!!
Будь ласка, чиновники, не розказуйте дітям те, в що самі не вірите! Адже всі знають, які ви є прекрасні актори. На публіці — янголи, а зостанетеся сам на сам у його кабінеті — там то і побачите його істинне обличчя. Уже там тобі розкажуть, що ти ніхто, і звати тебе ніяк і нічого ніколи не доб’єшся. У мене це перевірено на собі.
Скільки ця прекрасна земля Українська пережила горя — багато країн поневолювали її, знущались, хотіли знищити, але важчий гніт простий люд терпить від своїх, українських чиновників. Тільки вони гальмують наш шлях до такого бажаного всіма майбутнього. Як будуть поважати нас в інших країнах, коли в своїй зневажають?!"
Лідія Алієва
Завтра, 8 вересня, чергове засідання суду, де позивачка Лідія Алієва добивається правди відносно поновлення на роботі. Зважаючи, що відповідач директор школи, святкує цього тижня день народження, залишається їй побажати нових перемог у всіх її судах. Але не потрібно забувати, що є ще і Божий суд, який нікому не вдається підкупити і підтасувати.
