У перспективі руйнація благополуччя громади
Хибність думки
Спостерігаючи за подіями, які відбуваються останнім часом у Козятині, мимоволі приходиш до думки, що влада і народ знайшли один одного. Чи то нам пороблено, чи то дійсно ми такі наївні, щоб не сказати дурні? Але влада в особі мера і його оточення відверто і в грубій формі глумиться над громадою, вкладаючи наші ж із вами податки в руйнацію майбутнього благополуччя міста. Прикро, що це їм вдається з нечуваною легкістю, бо нам лінь включити найголовнішу функцію, даровану нам Богом, – мислення.
Якщо запитати у пересічних громадян про їх ставлення до створення міської лікарні, переважна більшість висловиться схвально. Це зрозуміло, бо хто ж не зацікавлений у якісному медичному обслуговуванні? Завдяки нашому менталітету, за такою подією ми бачимо, ні більше, ні менше - розв’язання усіх проблем місцевої медицини. Нам здається, що у створеній лікарні все буде на найвищому рівні: і суперобладнання, і по доктору Хаусу на чолі кожного відділення, і ніяких черг.
Популістська ейфорія навколо міської лікарні, поширенням якої ревно опікуються ідеологи від міськради, маскує злочинну недалекоглядність міського голови під турботу про наше благополуччя. Усе, що на даний момент громаді дозволяють знати, це те, що в місті буде власна лікарня. Без будь-яких подробиць і деталізації. Поінформованість населення владі невигідна, бо може викликати багато питань.
Не будучи фахівцями, ми уявляємо собі міську лікарню повноцінною альтернативою центральній районній. Хибність цієї думки на руку Пузирю. Справжню «ефективність» закладу громада відчує не одразу, зате на час становлення лікарні міський голова отримує карт-бланш у спекулюванні довірою населення на власну користь.
«Ми вкладаємо гроші в медицину! Ми дбаємо про здоров’я мешканців міста!» Такі гасла на замовлення Пузиря заготовлені відділом внутрішньої політики для довірливого населення?
Про реалії
Медична реформа, подобається це нам, чи ні, диктує свої умови. Починається все з первинного рівня, тобто сімейної медицини. Повернення Пузиря до розпочатого попередником проекту створення міського центру первинної медико-санітарної допомоги не викликає заперечень. Якщо це дійсно потрібно і буде корисним громаді, то сумніви в доцільності міської лікарні вторинного рівня досить таки серйозні.
Вторинна медична допомога надається в плановому порядку (лише за направленням сімейного лікаря) або в невідкладних випадках у закладах охорони здоров'я відповідного типу і не включає високоспеціалізовані та високотехнологічні стаціонарні медичні послуги, що належать до третинної медичної допомоги.
На даний момент повноцінну вторинну медичну допомогу жителям міста і району надає Козятинська центральна районна лікарня, яка має статус закладу інтенсивного лікування (тобто саме там надається екстрена і невідкладна медична допомога). У ній функціонують відділення усіх профілів, що мають бути в такій лікарні. І ось ми підходимо до найцікавішого.
Для отримання ліцензії на право діяльності медичний заклад має відповідати багатьом критеріям і вимогам. Об’єктивна реальність щодо міської лікарні наразі виглядає так: в осяжному майбутньому в ній апріорі не може бути відділення екстреної і невідкладної допомоги, педіатричного, інфекційного, гінекологічного, пологового, реанімаційного відділень. Якщо немає реанімації, то хіба може бути хірургія?
Щонайбільше міська лікарня зможе надавати послуги в терапевтичному, кардіологічному, неврологічному, фізіотерапевтичному, травматологічному відділеннях і то в частині планового лікування. Ті, хто мають інтелект хоч трохи вищий за рівень інтелекту міського голови, зададуться питанням: а що буде з кардіологічним чи терапевтичним хворим міської лікарні, якщо виникне гострий чи невідкладний стан, в умовах відсутності реанімації? Хоч це і смішно, але тоді в міську лікарню потрібно буде викликати швидку, щоб доставити пацієнта в центральну районну лікарню для надання відповідної допомоги. Хіба це не безглуздо? Таку міську лікарню ви собі уявляєте?
“Крутий” маршрут хворого
В умовах медичної реформи з’явилося поняття клінічного маршруту пацієнта. Це алгоритм його руху по підрозділах закладів охорони здоров'я, пунктах контактів з лікарями та іншим медичним персоналом у процесі надання медичної допомоги. Для мешканців, наприклад, Калинівки, мер якої не настільки прогресивний, щоб створити міську лікарню, все буде просто: сімейний лікар – районний медичний заклад вторинного рівня. Усе в межах одного комплексу.
У Козятині з ласки Пузиря процес виглядатиме «крутіше». Міський сімейний лікар направить вас в міську лікарню. Наприклад, з клінічними ознаками гастриту. А у вас, не приведи Господи, виразка. Тоді з міської лікарні вас перенаправлять у ЦРЛ, бо лікування виразки не в їх компетенції. Безперечно, такий клінічний маршрут «порадує» пацієнта, «зекономить» його час і нерви. Це, на думку мера, і є покращенням надання медичних послуг міському населенню.
Про таку перспективу вам відділ внутрішньої політики не розповів? Спитайте мера, чи обслуговуватиме міська лікарня вагітних жінок, де рятуватимуть важко травмованих містян, чи матиме право новостворена лікарня надавати паліативну допомогу онкологічним хворим з міста і багато чого іншого. ВАМ НЕ ДАДУТЬ ВІДПОВІДІ НА ЦІ ПИТАННЯ, бо наразі мер засліплений перспективою крутого піару на темі міської лікарні. Збагнути особливості і нюанси механізму організації медичної допомоги в комплексі меру настільки ж важко, як опанувати китайську грамоту. При цьому він буде захищати свій проект, вводити нас в оману, що з «часом все буде», бо цілком очевидно, що і він, і його оточення підходять до цього питання виключно як політики, а не професіонали. Поки ми втямимо, що ефект від міської лікарні, м’яко кажучи, сумнівний, в неї під благородними мотивами вбухають десятки мільйонів гривень, зароблять сотні тисяч гривень відкатів, а в результаті ми отримаємо не повноцінний заклад, а лікарню імені амбіцій Пузиря. Ціною її існування дуже ймовірно стануть стратегічні проблеми міста – водогін, дороги і багато іншого.
Приручені депутати
Багато питань виникає до депутатського корпусу, який підтримав соціальну аферу міського голови дев’ятнадцятьма голосами. Заради цікавості подивіться запис сесії, на якій приймалося рішення про створення міської лікарні. Одні лише гасла і примітивні просторікування. Створюємо лікарню, ура! Жодних компетентних питань, конкретної фахової інформації. Ну, ми створимо лікарню, це ж круто, а там побачимо... Так і хочеться порадити: «Депутати, візьміть свого патрона і сходіть до мудрого Гудвіна, попросіть мозок. Це такий орган, яким мислять, тобто міркують, зіставляючи явища об'єктивної дійсності і роблячи висновки».
А взагалі компанія у витоків міської медицини ще та: недоюрист, недосекретар, недовчителька, недодепутати.
Історія з міською лікарнею – яскраве підтвердження того, як професійна безграмотність мера вкупі з його політичною самовпевненістю користуються наївністю громади. Невже нас нічому не навчили легендарне озеленення, роздування штату чиновників, безглузді придбання на кшталт штучної ялинки, холод в лікарні, в садочках і школах, міський крематорій?
Невже ви вірите, що “професіоналу”, який це все допустив, під силу організувати якісне функціонування міської медицини? Коли ж ми перестанемо казкам вірити?
Далі буде.
