Маючи певний досвід підприємництва та мешкання за кордоном, володіючи іноземними мовами, я з легкістю маю можливість спілкуватися з мерами (алькальде) маленьких європейських містечок за кордоном. Користуючись інтернетом, знаючи, в який саме час іде так званий прийом мешканців, я запитала у одного очільника місцевої ради про кількість робочих місць в мерії та підприємств, що утримуються з бюджету міста.
— У нас 6 тисяч мешканців. Літом — більше за рахунок приїзду “дачників” — доходить до 10 тисяч. У нас дві тисячі двісті робочих місць з повним соціальним пакетом, що отримують платню з міського бюджету. І ще приватників 170 осіб. А ще є чотири підприємства, де штат доходять до 100 осіб. Виходить, що у нас скільки людей живе, стільки робочих місць! Багато доїжджають з інших місць за 100 км. Це у нас норма.
Заробіток становить від 800 до 2000 євро. Інфляція дається взнаки. Закрились багато птахоферм, магазинів та барів. Виявилося, що виробити продукцію — це не основне, проблема, як її продати. Це моя основна турбота. Є велика пропозиція вторинного житла для продажу. Нове житло майже не будується.
Я змоделювала закордонному чиновнику ситуацію в Козятині з недобудованим будинком (свайне поле) і запитала, який алгоритм був би його дій у подібному випадку. Відповідь була проста, як двері.
— Я б створив при міськраді фірму. Найняв юриста, призначив директора. Він мав би взяти на баланс недобудову. При тому зробити абсолютно прозоре право власності. Щоб зачистив всі юридичні колізії. Розрахувався б з боргами. Потім виставив на аукціон і дав би можливість приватному капіталу якнайкраще розбудувати та освоїти землю і недобудову в інтересах громади. Я дуже дбаю за контакт з громадою при обговоренні будь-якого питання. Можливо, створив би спілку місцевих фінансово спроможних людей, щоб вони освоїли об’єкт, надавши їм преференції в необхідному. Тобто, я створив би технічний майданчик для старту і розвитку бізнесу.
Про організацію медпослуг, дозвілля пенсіонерів і молоді, обслуговування немічних — читайте в наступних публікаціях в новій рубриці “Є у кого повчитися”. Запрошую бажаючих приєднуватися до когорти дописувачів на цю тему.
Анонім
Анонім