Козятинчанин створює картини з битого скла в унікальній техніці

• Знайомимо вас із художником Анатолієм Гордійчуком.
• Чоловік у своїй роботі користується не лише пензликами і фарбами.
• Він розробив авторську техніку і створює картини зі шматочків різнокольорового скла

Анатолій Гордійчук — художник як за фахом, так і за покликанням. Своє життя він присвячує мистецтву і проводить у майстерні навіть вільний час. Чоловік пише картини, займається декоративно-прикладним мистецтвом, різьбою по дереву і карбуванням, а також працює як художник-оформлювач. Словом, по-справжньому творча особистість.

Якщо ви думаєте, що у майстернях творчих людей завжди хаос, який жартома часто називають «творчий безлад», то поспішаю розвінчати цей міф, бо у майстерні Анатолія Гордійчука все на своїх місцях. В окремій баночці — ціла низка пензликів, в іншій — олівці, поруч вишикувалися інструменти для різьби по дереву, а позаду цього всього виставлені в ряд обрізані пластикові пляшки, наповнені різнокольоровими шматочками. Це — скло, яке художник використовує для своїх картин.

— Оце я збираю, дрібню його на шматочки різні, мию, в пакетики, етажерочки роблю, сортую, а тоді беру ось цю лупу і пінцетом кожен шматочок на клей, — каже Анатолій. — Можете уявити, скільки разів нагнувся.

— А як у вас очі не болять? — запитую художника.

— Болять, а спина тріщить! Три роки роботи ось над цієї роботою, — відповідає майстер і показує картину. Тут поєднання двох технік — скла і різьби по дереву. У лівому і правому кутку два блакитних ока, поруч з якими лелеки, що злітають у вир. Із дерева вирізьблений символ сонця і біблійні образи — янголи, що трублять у труби.

— А ось дивіться, ще така. Тут чисте скло, — каже Анатолій Гордійчук і показує картину, на якій букет червоних маків.

Техніка, у якій працює козятинчанин, унікальна. Є художники, які малюють на склі. Ми пробували робити подібне у школі на уроках образотворчого мистецтва. Ще є техніка під назвою «ф’юзинг» — це художнє сплавлення скла. Але такого, щоб зі шматочків скла викладали картини, ви більше не побачите в Україні ніде.

— Ви подивіться, який секрет — поклав шар холодного відтінку, поверх - теплого. Два кольори світяться і дають третій колір. У живописі можна все підробити, а таке не підробиш. Якщо підсвітити ліхтариком, воно грає барвами. Десь у мене є, — каже художник, на кілька секунд відходить, повертається з увімкненим ліхтариком, наводить на червоні маки і вони починають переливатися, наче коштовне каміння. — Тут ще склом витягаєш рельєф. Дивіться, перший шар просвічується через останній. Він стільки кольорів дає, що фарбами такого ніколи не доб’єшся.

Свої роботи Анатолій Гордійчук не виставляє на продаж. Хоча чимало людей були б не проти їх придбати. Ці картини викликають захоплення у кожного, хто їх бачить. Перш за все тому, що це красиво і не схоже на будь-що інше. Та водночас і тому, що це — титанічна праця.

— Я в цій техніці зробив п’ять робіт і витратив 10 років, — продовжує Гордійчук — Усі вихідні, свята я проводжу у майстерні. Я все життя цьому присвятив. А і в селі люблю «гратися» біля землі, щось садити, щоб цвіло, пахло, дерева люблю, кущі, квіти, корчі різні.

— Де ви берете стільки скла? — запитую Анатолія.

— Ось, бачите, який гарний колір, — каже художник і показує на долоні шматочки синього скла. — Коли я закінчував картину «Зима», не вистачало мені кольору. Іній не можу передати. Я йду на сміттєзвалище, риюся і знаходжу вазу — натуральне скло. Тут у мене все натуральне скло: богемія і кришталь. Ось знаходжу це скло, б’ю його в борошно на такі шматочки і коли його поклав на місце у роботу — все стало на свої місця. Я був найщасливіший у житті! Дехто каже: «Може його фарбувати?» Але коли фарбувати, то глухий колір виходить тоді, воно не світиться.

Щоб я зрозуміла, про що йде мова, Анатолій Гордійчук показує мені картину. Тут зображений зимовий ліс у сяйві місяця, а на передньому плані тече ріка. Краса неймовірна. На жаль, фотографія не в змозі її передати в повному обсязі.

— Бачите, який об’єм я витягнув склом, — каже майстер. — І місяць також. У мене є дзеркальце, то я маленькими шматочками поклав це дзеркало, а потім приглушив теплим кольором і така доріжечка від нього вийшла.

Не склом єдиним

Анатолій Гордійчук створює картини також у традиційних техніках.

— Це копія, — показує художник одну зі своїх робіт олійними фарбами. — Копію набагато важче зробити, ніж оригінал. Бо ти не знаєш, як майстер працював з нею. Свою роботу легше. Мазь-мазь-мазь і нехай здогадуються, що там. А тут треба думати, яку техніку він застосував, як і що до чого. Але і на цьому вчишся. Раніше, як майстри працювали в епоху Відродження? Одне в одного вчилися. Тоді академій не було й університетів. Вчилися в природи. Ото була школа! І працювали над собою.

Одну зі стін майстерні прикрашає автопортрет художника, виконаний у техніці графіки. Його писав, дивлячись у дзеркало, впродовж декількох сеансів.

Ще козятинчанин захоплюється різьбярством. Показує мені одну зі своїх робіт. Тут центральна фігура — молода дівчина з довгим волоссям.

— Це дерево дуже твердюче. Довгенько треба працювати, місяців десять. Це ще не довів до кінця, ще треба рельєф трохи опускати, тут ще цвіт піде. Ще зараз штани покажу, — додає Анатолій і приносить ще одну свою роботу. Тут три чоловічі постаті із традиційними українськими інструментами: хлопчик тримає у руках гуслі, юнак грає на сопілці, зрілий чоловік перебирає пальцями струни бандури. — Це вже інша порода дерева — липа. Вона м’якенька, ріжеться вздовж і впоперек.

Чому цю картину називають штанами, стає зрозуміло, якщо її перевернути. Ззаду вона і справді нагадує штани.

Читайте також:

Козятинчанка Антоніна Головненко вишиває рушники

Козятинчанка Тетяна Якимова робить ексклюзивні трикотажні ляльки

Коровайниця Яніна Гунчак з Білопілля: "Як має пара жити - таким буде коровай"

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.