Козятинська Феофанія — грандіозна соціальна афера?

Для цього він знайде масу аргументів на користь прийнятих рішень, якими б популістськими чи недалекоглядними вони не були. Це просто, як труси матроса, адже переважна більшість із нас чомусь не дозволяє собі розкоші думати і аналізувати. При цьому ми досі живемо вже вкотре зрадженою надією на покращення, вірячи штампованим деклараціям і нічим не підтвердженим обіцянкам.

Важко уявити, якою кількістю підакцизної рідини міське керівництво “обмило” створення власної лікарні. Якщо вірити міському голові, вже через два місяці здоров’ям мешканців міста опікуватиметься ні більше, ні менше козятинська Феофанія. Для людини сторонньої або не знайомої з передісторією, все виглядає достойно: молодий прогресивний мер, неусипно дбаючи про громаду, робить їй різдвяний подарунок у вигляді міської лікарні. У цьому йому допомагають майже два десятки місцевих обранців, чий депутатський статус такий же випадковий, як бомж на світському рауті.

Це на перший погляд, а що насправді?
 

Розвели як лоха

Питання медичного обслуговування дає необмежені можливості для спекуляцій і тиску. Спробуй озвучити думку про помилковість створення міської лікарні, і тебе одразу ж затаврують як ворога інтересів громади. Це найпростіший спосіб закрити рота тим, хто, на відміну від мера, бачить ситуацію в комплексі та у перспективі, а тому усвідомлює масштабні ризики прийнятого рішення. Надзвичайно велика вірогідність того, що відкриття міської лікарні справить ефект бомби уповільненої дії, наслідки якої вже за кілька років створять проблеми або Пузирю (упаси Боже, нашу громаду від такої кари ще раз!), або його наступнику.

Те, що міський голова видає за грандіозне особисте досягнення, має всі шанси увійти в історію Козятина як грандіозна соціальна афера. Професійна безграмотність і обмеженість міського голови вкупі з його непомірними амбіціями, на думку здравомислячих городян, дозволила  обласному керівництву розвести його як останнього лоха. Для того, щоб оцінити красу цієї багатоходівки, потрібно повернутися в недалеке минуле, коли вирішувалася доля залізничної лікарні.

Історія слухняного синочка-депутата

Перші числа січня 2015 року. Уряд повідомляє про ліквідацію відомчої медицини. Козятин стає свідком драми під назвою «Що буде із залізничною лікарнею?» Колектив  закладу до останнього вірить, що реорганізація його не торкнеться: хапаючись за соломинку, збирає підписи під численними зверненнями. Більшість депутатського корпусу в істериці: «Шеф, усьо пропало!» Тодішній міський голова Гвелесіані озвучує, як найбільш правильний варіант розв’язання проблеми, реорганізацію відділкової лікарні в міську. О, та це ж те, що зараз зробив Пузир, скажете ви. Однак, як говорять в Одесі, те, що могло бути в 15 році, і що відбулося зараз – дві великі різниці. Але про це пізніше.

Пузир, на той час депутат міської ради, активно протистояв ідеї Гвелесіані, пропагуючи варіант об’єднання двох лікарень. Вирахувати причини такої, як він заявляв, «принципової позиції», неважко: поліклініку ЦРЛ очолювала пані Добровольська, за сумісництвом мама Пузиря. Цілком вірогідно, що її вплив на сина треті сили використали для перешкоджання створенню міської лікарні. Справа в тому, що тоді б районна лікарня втратила суттєву суму державної субвенції. Простіше кажучи, кошти, які виділяються на медичне обслуговування міського населення. Це потягнуло б за собою всі ті неприємні оптимізаційні процеси, які сповна довелося пережити колективу  залізничної лікарні. Поза сумнівами, мадам Добровольська отримала завдання лобіювати інтереси свого колективу, і прекрасно справилася з ним.

Потрібна третім силам позиція по віртуальній пуповині передалася від мами синочку-депутату. Як результат — слухняний син у 2015 році не бачив потреби у міській  лікарні і доклав максимум зусиль, щоб поховати цей проект. Можна припустити, що його «принципова позиція» моделі 2015 року була підкріплена певними гарантіями з боку третіх осіб щодо збереження за мамою посади.

Мертвонароджений проект

Як тільки майновий комплекс передали у спільну власність обласної громади, стали очевидними справжні плани обласного керівництва, яке вже тоді, ймовірно, було знайоме з концепцією теперішньої медичної реформи (що ж, політика є політика – у кожного свої інтереси!). ЦРЛ перевели в набагато краще приміщення відділкової лікарні і відкрили обіцяну лікарню відновного лікування з гучним статусом обласної. Про те, що це гарантовано мертвонароджений проект, який прикриють, як тільки вщухнуть пристрасті, у 2015 році говорив лише тодішній міський голова. За його наполяганням для захисту інтересів міської громади рішенням Козятинської міської ради від 07.08.2015 року №1351-VІ було  створено міський центр первинної медико-санітарної допомоги.

Тягар для обласного бюджету

У цьому місці логічним буде ліричний відступ щодо «кришталевої чесності» міського голови і його пропаганди. Місто вперше отримало можливість мати свою медичну установу? А чим же був створений в 15-му році центр первинної медико-санітарної допомоги, закритий Пузирем уже в статусі міського голови?

У 2017 році стартувала медична реформа. Лікарня відновного лікування в Козятині, що насправді потрібна області, як собаці п’ята нога, як і очікувалося, стала для обласного бюджету тягарем, від якого потрібно було красиво позбавитися. І бажано без соціальних потрясінь. І тут обласному керівництву пощастило, як у казці. У 2017 році  мама лишилася без посади! А протистояння Пузиря з керівництвом ЦРЛ і райрадою досягло апогею. Роздуті амбіції дозволили запузирити проект «міська лікарня».

Просив те, що хотіли віддати навіть з руками

Геббельс стверджував, що найбільшим ворогом пропаганди є інтелект. Так от, люди з інтелектом, спостерігаючи за виступом міського голови на сесії облради, яким він так хизується в соцмережах, відмітили: цей спектакль, в якому тільки наш мер не здогадувався про свою роль, виглядає настільки смішно, що їй-богу, вже не смішно. Ви бачили, якою неприхованою радістю світилися очі начальниці облздраву від того, що наш бовдур з пафосом просив керівництво області зробити те, що без зайвої мороки позбавило їх від геморою, тобто передати в комунальну власність міста старе приміщення ЦРЛ разом з відновною лікарнею? Віддати належне губернатору, він був стриманішим. Як вихована людина, він не продемонстрував відкрито задоволення від того, як уже вдруге розвів нашого мера в медичному питанні. Для тих, хто ще не зрозумів: весь фінансовий тягар по утриманню лікарні, що стала міською, відтепер лягає на місцевий бюджет.

Чи можливе повноцінне  функціонування міської лікарні в нинішній ситуації?

Без сумнівів, її поява зобов’язана лише емоціям, хворобливим амбіціям і недалекоглядності. Якби Пузир у 2015 році підтримав пропозицію свого попередника, ми отримали б власну готову лікарню з прекрасною для місцевого рівня матеріальною і лікувальною базою. Інша річ – починати створювати лікарню з нуля в убитому приміщенні. Цілком очевидно, що ніхто в оточенні Пузиря не прораховував можливі ризики, перспективи невеликої і не єдиної лікарні в умовах розпочатої медичної реформи, насамкінець, доцільність вкладання грошей в цей проект. Нікому не прийшло в голову проаналізувати альтернативні варіанти покращення медичних послуг населенню. Хоча, чому тут дивуватися: хіба в оточенні мера є хоч одна людина, здатна аналізувати і прогнозувати? У черговий раз все вирішили лозунги і популізм.

Якими можуть бути наслідки — тема наступного номера.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.