Повертаючись до надрукованого

Мені, старій жінці, якій більше 80 років, приходиться писати, так як неможливо читати ту брехню та наклепи, які пише Лещук. Як тобі, Ліда, не соромно писати такого листа? Що ти за людина, що все життя чимось, або кимось недовольна.

Відколи ти приїхала в наше село, так весь час ти з кимось воюєш, щось тобі не нравиться. То не такі голови колгоспу, то не такі голови села, то взагалі людина не така. А ти ставила собі питання, може це я не така, як треба? Як ти маєш дивитися людям в очі, що ти відправляєш їх дітей в АТО і хто ти така?

Складається така думка, що крім твого сина і тебе, матері учасника АТО, в Україні більш других немає. Чого ти вчепилася до моєї сім’ї, особливо до сім’ї мого сина. Такого сина, як в мене, ще треба пошукати. Він ніколи до мене поганого слова не сказав, він мені все допомагає, йому після армії давали квартиру в Козятині, а я тоді після операції ніщо не могла робити, то він відказався від тієї квартири, щоб бути зі мною та мені помагати. Мене мої діти, невістка, зяті, внуки, правнуки понімають, а ти ж оглянься на себе, чи до тебе приїжджають діти сина чи невістка,ч и дочка з зятем та внучкою? Одного внука схопила і тим тішишся. Цим багато сказано, що ти за людина. У мене син з 10 років залишився без батька і був вимушений з 9 класів йти робити на ферму, робити на вас, бо тоді півсела на вас робило, через город була дорога, яку називали «дорога життя». Ви вік прожили як «кіт в маслі».

У 18 років дитину, мого сина, який не бачив зброї в очі, забрали в Афганістан, два роки безсонних і заплаканих  днів і ночей. Дитина пробула 2 роки в пеклі, має бойові нагороди: ордени та медалі. І я не бігала по селу, по воєнкомах та не писала, чого забрали мого одного сина з села, а других не забрали, а просила Бога, щоб прийшов живий і здоровий. Після служби ще рік безсонних ночей, спати взагалі не міг, тільки курив. Як міг, так і пнувся, допомоги не було ні звідки і зараз старається, правда, вже дітки йому помагають - синочки. І що ж він погане робить, що взяв людські паї, в тому числі і мій пай, зятя і землю дочки і їх обробляє? А ти не бачила,я к тяжко вони роблять сім'єю? І в тебе ще, безсовісної, відкривається рот говорити погане про мого сина і упрікати, що йому, не 20 чоловік, як ти кажеш, а сесія сільської ради і сам голова села голосував «за» - надали 2 га землі - це що, преступленіє?

То твій такий герой, йому все можна, а другим дітям…

Схаменися, покайся.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.