Слово поету

В селі Сокілець у “будинку енергетиків” проживає Наталя Степанівна Лазарчук . Їй 58 років. Вона має сина Костянтина і дочку Ірину. У неї троє онуків - Даринку, Настусю та Іллю. Він, до речі, чемпіон України, кандидат в майстри спорту з волейболу. Два роки, як відійшов у вічність чоловік…

Пані Наталя пише вірші. Їх у неї понад 300. Ніде не друкується, бо соромиться. Її діти вирішили зробити матусі сюрприз — “через чудову газету “RIA-Козятин” опублікувати два її твори перед днем народження Наталії Степанівни.

Городина

Городина, як наш дім, де живе сім’я,

Так і на городі все цвіте й буя,

Тут пахнючий часничок й пекуча цибулька,

І редиска, і морквинка гарна, як бурулька,

А господар тут гарбуз й кабачок білявий

І синенький баклажан, помідор духмяний.

Є і щавлик тут і кріп, петрушечка навіть,

А картопелька смачненька всім городом править.

Стручечки з квасолькою, наче білі зубки.

Капусточки, як розочки, натягнули шубки.

Ну а дині й кавуни — смакота солодка —

Поплелися до сонечка, майже по всіх сотках.

Кукурузка — сама вища, як в строю солдат,

Листячком своїм колише, відганя пташат.

Круглесенький соняшник держить своїх діток,

Щоб малятка лускали чореньких москіток.

Ну й довгенькі огірочки гарно так лягли в рядочки.

Все чекає дощику, щоб гарненько виросло.

Й мама зварить борщику.

Червоненький бурячок теж городом править,

З овочами росте разом і з усіма ладить.

Навіть сам лихий бур’ян помога в городі.

Від спекотної пори все це він боронить.

Ось такий городець в нас —

Хай росте нам повсякчас.

Осінь

Осінь, осінь — жовте диво,

Явлення природи.

Кольори за рік зібрала,

Підсумки підводить.

Тут і айстри, і жоржини,

Яблука і груші,

Горобина і калина,

Рай божий цілющий.

І гірка полин-трава,

Й ароматні сливи,

І чуть терпка бузина,

Й колосисті ниви.

Пори року всі ввійшли

В одну щедру осінь.

І всіх дивом обдали

Ще й повним колоссям.

Багатюща ти дарами

Для людей живущих.

Ти, як добра мати, з нами

З поколінь грядущих.

Переліт пташок у небі,

Дощі і тумани —

Все таке близьке до себе

І таке недавнє.

Гуркіт тракторів здалеку

Й дітлахам - до школи.

Чути весільну знов музику

В цю осінню пору.

Чути димом бур’янів

Перший холод, вітер

І дерев шепіт листків

Який милий — світе!

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.