Запрошують на презентацію проєкту за результатами експедиції із запису свідків Голодомору

Запрошують на презентацію проєкту за результатами експедиції із запису свідків Голодомору

3 листопада Музей Голодомору презентує проєкт  «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» за результатами другої масштабної експедиції Україною з пошуку свідків, які пережили Голодомор 1932-1933 років.  

Очевидців Голодомору (а їм зараз щонайменше 95 років) залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні.  

  Презентація розпочнеться о 12 год. у Залі пам’яті Музею Голодомору (м. Київ, вул. Лаврська, 3). 

Відвідати захід можливо лише за умови наявності сертифіката про вакцинацію або негативного ПРЛ-тесту.

За 30 днів команда Музею проїхала майже 10 000 кілометрів, відвідала 92 населених пунктів, де записала 120 історій з очевидцями Голодомору. Ми побували і в містах-мільйонниках, і в районних центрах, і в маленьких селах, де зараз залишилося кілька жителів, у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях. 

 Із контексту проєкту:

«Мати зібрала свої вєщі і поїхала в Росію, мінять вєщі на продукти: пшоно, там шо-небудь, мука, ну шо давали… Село на піску, пісок тільки був, шоб де-небудь там молочою хоть зірвать поїсти – немає, не було нічого із ростітєльной піщі, ні щавлю, нічого. Ну от ми сидимо, ждемо маму і дождалися до того, шо я вже став пухлий. Налило мене, я вже почті не ходив, більше лежав, ну ще б день, два не було б матері, готов би був», – пригадує Євген Тимофійович Заможський, 1926 р.н., село Черкаський Бишкин Зміївського району Харківської області.

«Ми хазіювали, поки не було цієї голодовки. Ця голодовка на нас впала. Не знаю навіть, де хто ділися. Давали, їли, переживали, шоб діти не повмирали. А тоді якісь уже підросли… Та вже так. То глід збираємо, то гнилу бараболюю, то… Шо там їсти…», – спогади про Голодомор Бабасюк Олени Сидорівни, 1922 р. н, народилася в селі Кальня, сучасна Хмельницька область.

«Масово люди мерли, я ж вам кажу, шо масово-о-о у хаті вони лежали там чи тиждень, чи п’ять, а може хто і десять у хаті, бо ніхто не заходив, ніхто не клопотався, де ж це Іван дівся, де це там Роман чи …. ніхто не… ото лежать пока хтось нечайно… сусіди там люди негодящі були нікуда. Усі слабі були», – згадує Оксана Семенівна Іртюга, 1927 р.н., с. Жданівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область.

Відеоісторії свідків можна переглянути за посиланням: https://cutt.ly/4EN3XGP

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

18:19 ЗСУ знищили 200 окупантів, 12 танків та гелікоптер. Генштаб назвав втрати РФ за добу play_circle_filled 17:10 У Самгородоцькій ТГ перевіряли чи готові школи до початку навчального року photo_camera 16:00 Їли пироги, слухали пісні та збирали гроші на ЗСУ: як село Козятин відзначило свої іменини photo_camera 15:24 Гордість: четверо випускників козятинської першої школи отримали по 200 балів з НМТ Від читача 00:09 Прогулянка у міському парку, або квест - як не попасти собаці на зуб та не принести гілляку на голові. 14:00 Частина Козятина сьогодні без світла. Які вулиці знеструмили і чому? 13:02 Де отримувати інформацію про повітряну тривогу 12:18 Козятинська молодь відвідала з волонтерською місією поважну жительку Козятина Олександру Грушко 11:15 На Вінниччині дощ і вітер наламали дров. Постраждав і наш район 10:54 Колос з Махнівки на змаганнях в Романівці стали володарями срібних медалей photo_camera 09:40 Освітні технології: козятинські педагоги вчилися користуватися застосунком E-journal 08:30 Козятинчани освячували спасівські кошики та молилися Господу за захисників України photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up