Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин

Храм у Михайлині. Фото зі сторінки отця Олексія Якубівського у Фейсбук

Сошанське — село, засноване наприкінці XVII століття. Розташоване поруч із Зозулинцями. Колись воно було частиною Самгородоцької волості. Сьогодні входить до Зозулинецької сільської ради.

На початку XVIII століття Сошанське належало князям Любомирським. А вже у 1860-их роках це були землі Оттона Фомича Абрамовича. Він був римо-католиком.

Абрамович був не єдиним у селі латинського віросповідання. Загалом на той час у Сошанську мешкали 134 римо-католики. Проте православна парафія була у п’ять разів разів більшою і складала 714 осіб, тому у селі була православна церква, а не костел. Католики Сошанська їздили до Білилівки, а це шлях у понад 20 кілометрів. Там діяв костел Воздвиження Чесного Хреста Господнього.

При церкві була школа

Дерев’яну Свято-Миколаївську церкву, яка збереглася до нині, звели у Сошанську у 1797 році. Вона належала до церков сьомого класу. Разом із прилеглою територією храм займав ділянку розміром 64 гектари.

►Сошанське на карті Шуберта 1860-их років. Виділене місце - Миколаївська церква

Проте Миколаївська церква — не перший храм у Сошанську. Раніше на місці нинішньої святині була інша церква. Її збудували 1722 року. Згадка про цю церкву містилася у документах Погребищенського деканату.

На початку ХХ століття при Миколаївській церкві діяла церковно-приходська школа. Там місцевих дітей навчали грамоті.

►Фото з сайту про дерев'яні церкви України

Протестанти збудували храм

За 10 кілометрів від Сошанська розташоване село Михайлин, наша наступна історична зупинка. Колись воно входило до Дубово-Махаринецької волості.

У «Сказаниях про населені пункти Київської Губернії» за 1864 рік Михайлин згадується разом з Юзефівкою (сучасною Йосипівкою) як одна із резиденцій поміщика Юстина Абрамовича. У ті роки в Михайлині мешкало 267 православних.

У ті часи у селі була протестантська церква, яку збудували німецькі переселенці. Мешкали вони у сусідній Миколаївці. Хоча це село у старовинних джерелах згадується під назвою «Голендри».

«На південь від Михайлина попід поштовою дорогою з Бердичева до Липовець тягнуться окремі мизи чи садиби німецьких колоністів (Голендрів) Меноністів. Вони вкорінилися тут у 1791 році, коли ці землі ще належали Потоцькому. Колоністи отримали від Потоцького і тодішньої Польської влади такі переваги, якими ніколи не користувалися туземці. Користуючись цими перевагами в наш час, колоністи перевершують мешканців навколишніх сіл і своїм багатством, і освітою. У Михайлині вони мають церкву і при ній елементарне училище», — йдеться у «Сказаннях про населені пункти Київської губернії».

До церкви їздили в Йосипівку

Що стосується православної церкви, то її у селі довго не було. Навіть в іншому історичному джерелі, датованому 1900-им роком, а саме у «Списку населених пунктів Київської губернії» про церкву у Михайлині немає жодного слова. Вказано лише, що у селі була школа грамоти, два вітряка та пожежна команда.

Про те, що у Михайлині у ті часи не було церкви, свідчить ще один факт. На карті Шуберта другої половини ХІХ століття не позначено жодного православного храму у селі.

З цього можемо зробити висновок, що церкву у Михайлині звели вже у ХХ столітті і вона молодша за храм у Сошанську щонайменше на сто десять років.

Та позаяк у Михайлині більшість населення була православною, селяни мали десь молитися і хрестити дітей. Цим храмом була церква Покрови Пресвятої Богородиці у Юзефівці (нині Йосипівка). Михайлин — одне з приписних сіл до цього храму. Так вказано у «Сказанні про населені пункти Київської губернії».

Підтверджують це і документи, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві. Серед метричних книг є книги Йосипівської церкви Покрови Пресвятої Богородиці. У переліку приписних сіл зазначено Михайлин.

У «Географічному словнику Королівства Польського» теж вказано, що Михайлин належав до парафії села Юзефівка.

Церковні дзвони продали

Православну церкву звели у Михайлині аж на початку ХХ століття. Це храм святого апостола і євангеліста Луки. Він теж зберігся до наших днів. Розташована церква біля старого кладовища.

►Світлина зі сторінки отця Олексія Якубівського у Фейсбук

Дерев’яній святині вдалося пережити радянські часи, хоча у той період вона не функціонувала як церква. У книзі Зої Вільчинської «Наша історія» ми знайшли документ, у якому йдеться, що на початку 1930-их років з храму у Михайлині зняли дзвони і продали. Приміщення передали під культурні потреби населення.

Після проголошення Незалежності богослужіння у Михайлинській церкві відновилося. Кілька років тому храм відремонтували. Вдалося це зробити завдяки фінансовій підтримці сільськогосподарських підприємств району.

Велике пограбування

Поєднує ці два храми зовсім не те, що вони були зведені у дореволюційний період. Як виявилося, обидві церкви, а точніше речі з них стали ласим шматочком для грабіжників.

П’ятнадцять років тому діяла група, яка їздила у різні куточки України, зламувала двері в храмах і викрадала цінні речі. Їх було четверо. Вони «обчистили» низку храмів на Київщині, Житомирщині. Двома ВАЗами вивозили ікони, хрести та інші церковні атрибути.

Дібралися грабіжники і до Козятинського району. На початку квітня 2005-го вони вночі приїхали до Свято-Миколаївської церкви у Сошанську. Зірвали навісний замок на дверях, зайшли всередину і винесли три ікони: «Пресвятої Богородиці», «Трьох Святих» та «Спасителя». Перша коштувала 5 тисяч гривень, дві наступні — по 3.

За годину вони вже були у Михайлині. Там із Храму святого апостола і євангеліста Луки вони викрали плащаницю Спасителя.

Правоохоронці знайшли на подвір’ї храму у Сошанську рамку від ікони. Це стало одним із речових доказів.

Читайте також:

Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка

Всі статті про історію Козятина та району читайте тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.